Хроніка Першого національного з футболу. Ч.21: На фініші

Свої завершальні поєдинки у Першому національному чемпіонаті України з футболу івано-франківське «Прикарпаття» провело на виїзді у Луцьку та Тернополі – відповідно з «Волинню» і «Нивою». Для всіх трьох клубів матчі цих останніх турів фактично перетворилися на просту формальність. На відміну від прикарпатців їхні географічні сусіди, не відкладаючи справу на крайній день, без особливих надзусиль виконали своє першочергове завдання на сезон – зберегти прописку у вищій лізі. А ось іванофранківці вже кілька турів як розпрощалися з подібними сподіваннями. 
     З огляду на це, свою розповідь про перебіг матчів «Прикарпаття» на фінішному відрізку прем’єрної першості обмежимо сьогодні виключно сухою протокольною інформацією з них. Позаяк далі хочеться більше зосередити увагу на підсумковому аналізі виступу клубу в футбольних змаганнях найвищого рангу сезону-92...

***

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.20: Розбірки аутсайдерів

У своєму заключному домашньому поєдинку в чемпіонаті «Прикарпаття» зустрілося з «Нафтовиком» з Охтирки. Представник Сумщини, на відміну від іванофранківців, все ще зберігав можливість поборотися за місце у вищому дивізіоні вітчизняного футболу. За три тури до фінішу нафтовики відставали від «Зорі-МАЛС», що посідала рятівну сьому сходинку в таблиці, на три очки і мали гру в запасі. Однак провальний виступ охтирських футболістів кількома днями раніше у Чернівцях (розгром від «Буковини 0:3) лише поглибив песимістичні настрої у колі шанувальників цієї команди напередодні її візиту до Івано-Франківська.
     З іншого боку, і «Прикарпаття» дихало «Нафтовику» буквально в спину. Наявний розрив між клубами всього у два очки визначався, зокрема, й підсумком їх очного протистояння в матчі першого кола, в котрому тріумфували слобожанці. Відтак були підстави сподіватися, що прикарпатці скористаються нагодою реваншуватися за ту прикру поразку і хоч якось підсолодять собі гіркоту прощання з вищою лігою на рідному стадіоні.
     Свідком своєрідної «битви аутсайдерів» на івано-франківському стадіоні «Електрон» 9 червня 1992 р. був і Орест Олексишин. Його репортаж про неї у пропонованій нижче публікації…
***

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.19: Кожному своє

Поміж матчами 16 і 17-го турів національної першості, у якому «Прикарпаття» мало приймати «Металіст», упорядниками календаря змагань була передбачена більш, як півмісячна пауза. Вона була зумовлена участю квартету вищолігових команд у півфінальних і фінальному поєдинках розіграшу прем’єрного Кубка України.

     Враховуючи всі негаразди, які останнім часом переслідували івано-франківський клуб і в змагальному процесі, і у взаємовідносинах всередині колективі, ця перерва була вельми доречною. Навряд чи за такий короткий проміжок часу в. о. головного тренера Ю. Шулятицький разом зі своїми колегами міг серйозно відкоригувати ігрову поставу «Прикарпаття». В умовах, що склалися для керівництва клубу і наставників команди набагато важливішим завданням було налагодити психологічний мікроклімат в ній, аби більш-менш гідно провести завершальний турнірний цикл з чотирьох матчів.

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.18: Не до жартів в Одесі

За три дні після київського поєдинку на «Прикарпаття» очікувала зустріч з відвертим аутсайдером змагань одеськими армійцями. До Одеси іванофранківці їхали у не найкращих ігрових та психологічних кондиціях, безпросвітно занурюючись в глибоке дно турнірної таблиці. Шанси на продовження боротьби за місце під сонцем для клубу з берегів Бистриць хоч і залишалися, але розглядалися вже більше як теоретичні. Будь-яка осічка в Одесі позбавляла їх «Прикарпаття» остаточно.
     Що стосується суперника, то армійський колектив з Південної Пальміри напередодні цього матчу несподівано для багатьох почав подавати ознаки футбольного життя. Одесити у попередньому турі не лише здобули свою першу звитягу в чемпіонаті, але й зробили це впевнено і безапеляційно в двобої з одним із безпосередніх претендентів на лідерські позиції в підгрупі. Відтак з’явилися підстави припускати, що пізнавши смак перемоги у грі з буковинцями, армійці спробують повторити свій свіжий успіх і в матчі з прикарпатцями та водночас поквитатися за прикру поразку в Івано-Франківську у першому колі.
     Чим завершилося одеське протистояння аутсайдерів національної першості в сезоні-92, згадуємо разом з Орестом Олексишиним…
***

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.17: Бунт на кораблі

Сьогодні зробимо вимушену паузу у в’язці розповідей про турнірні виступи івано-франківського «Прикарпаття» в національній футбольній першості 1992 р. Ті скандальні події, які сталися всередині колективу напередодні гри з київським Динамо, і про які ми у своєму попередньому дописі навмисно згадали лише в загальних рисах, потребують окремого розбору.
     Нагадаємо, на загальнокомандних зборах перед виїздом до Києва одразу дев’ять футболістів (Сташко, Пироженко, Хомин, Волосянко, Лахмай, Ковтанюк, Винник та брати Шулятицькі) влаштували демарш, відмовившись надалі виходити на поле під орудою свого теперішнього наставника Івана Краснецького. Перебуваючи в жорсткому цейтноті, керівництво клубу вирішило стати на бік гравців і усунути з посади чинного головного тренера. Виконувачем обов’язків керманича «Прикарпаття» до завершення сезону призначили начальника команди Ю. Шулятицького-старшого...

 ***

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.16: Зі скандалом у Київ

Свій перший виїзний поєдинок у другому колі «Прикарпаттю» випало провести з київським «Динамо». Нагадаємо, що наприкінці березня в Івано-Франківську господарі вчинили столичному гранду гідний опір і зафіксований нічийний результат тієї зустрічі став цілком закономірним підсумком двобою. 
     Перед цим востаннє на офіційну гру до Києва з місцевими динамівцями івано-франківські футболісти (тоді команда майстрів ще носила назву «Спартак») приїздили п’ятнадцять років тому. Тоді, 18 червня 1977 р., прикарпатці зійшлися з киянами в єдиному матчі 1/8 фіналу Кубка СРСР. Якщо згадувати перебіг самої гри та її результат, то нічим несподіваним той поєдинок не відзначався. Без особливих зусиль перемогу в ньому відсвяткували вищі за рангом господарі – 2:0 (після перерви відзначилися О. Бережний і О. Блохін). Але водночас трапилося кілька нетривіальних навколофутбольних подій, пов’язаних із тим візитом спартаківців у столицю України.

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.15: Потонули у хвилях «Дніпра»

Болюча поразка «Прикарпаття» від «Буковини» суттєво погіршила турнірні перспективи іванофранківців і робила їх шанси у боротьбі за виживання примарними. По-перше, невблаганно зростав очковий відрив конкурентів із зони вильоту від прикарпатців. По-друге, не віщував просвітку і найближчий календар ігор івано-франківського клубу, позаяк далі на нього двічі вряд очікували зустрічі з головними претендентами на медалі першості. І за хронічних проблем в атакувальній ланці команди розраховувати на її особливі звитяги у найближчих поєдинках могли в Івано-Франківську хіба що великі оптимісти.
     Пропустивши 13-й тур чемпіонату, серію з трьох поспіль домашніх матчів «Прикарпаттю» належало завершити перенесеною грою 12-го туру з «Дніпром». Відтермінування цього матчу з 29 квітня на 14 травня було пов’язане з проведенням першого міжнародного поєдинку збірної України проти репрезентації Угорщини. 

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.14: Коли зникають надії

Вольова перемога, здобута футболістами «Прикарпаття» у своєму попередньому матчі, давала їм підстави розраховувати на досягнення подібного позитивного результату і в черговому домашньому поєдинку з «Буковиною». І хоча обидва суперники у переддень зустрічі перебували на різних полюсах турнірної таблиці, підсумок їх першого побачення у цій першості в Чернівцях (нічия 0:0) не виявив якоїсь помітної ігрової прірви між колективами. Тож симпатики івано-франківського клубу небезпідставно сподівалися, що їх улюбленій команді виявиться цілком до снаги удруге поспіль занести у свій послужний актив таку потрібну перемогу. 

     У порівнянні з матчем першого кола в стартових складах обох колективів відбулися певні зміни. В прикарпатців з перших хвилин на полі з’явилися Сташко, який втретє вряд зайняв місце у воротах, і Ю. Шулятицький в атакувальній лінії. У буковинців же відбулося ще більше замін і цього разу в старті з’явилося відразу четверо гравців –  Гій, Олійник, Федоров і Мустафаєв.
     Про подробиці футбольного протистояння географічних сусідів з Івано-Франківська і Чернівців в рамках 13-го туру національного чемпіонату 1992 р. згадаємо далі разом з Орестом Олексишиним...
***

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.13: Друга дія малої драми

Минуло трохи більше тижня і футболістам «Прикарпаття» та «Зорі-МАЛС» волею календаря знову випало зійтися між собою у матчі першості. Протистояння цих команд-аутсайдерів на самому старті другого кола змагань, тепер вже у Франківську, мало для них таку ж надзвичайну вагу, як і попередня очна зустріч в Луганську. Нагадаємо, що у тому поєдинку господарі завдали прикарпатцям болючої поразки з рахунком 4:0. Після цього успіху футболісти «Зорі-МАЛС» на емоційному підйомі здолали ще й одного з лідерів чемпіонату «Буковину» і за підсумками першої половини турніру нарешті опинилися поза зоною вильоту. Але поки що тільки за додатковими показниками.
     Зважаючи на відставання «Прикарпаття» у таблиці першості від рятівної сьомої позиції на три очки,  будь-який результат в двобої з луганцями, крім перемоги, фактично мав би для іванофранківців незворотні фатальні наслідки. Водночас і турнірне становище «Зорі-МАЛС» виглядало ще занадто хитким, аби її гравці могли дозволити собі вийти на поле «Електрону», позбавленими особливих амбіцій. 
     Тренери обох клубів, прикарпатець І. Краснецький і луганець А. Куксов,  внесли по дві зміни до стартових складів своїх команд на поточний матч у порівнянні з попередньою очною зустріччю між ними. У господарів на поле з перших хвилин з’явилися Сташко і Григорчук, які в Луганську взагалі не грали, а у гостей – Литвинов і Бєдний, які виходили на заміни.
     Про те, як розвивалися події у матчі 11-го туру між «Прикарпаттям» та «Зорею-МАЛС» розкаже детальніше у своїй публікації Орест Олексишин…  
***

Він був у фаворі журналістики краю (до 75-ліття від дня народження Ореста Олексишина)

Сьогодні Оресту Олексишину виповнилося би 75 років! Доля розпорядилася так, що вже одинадцятий рік, як він відійшов у засвіти. Тож тепер у цей колись святковий для Ореста Олексійовича день календаря усім рідним, близьким, друзям, колегам по роботі та просто добрим знайомим замість заздравних побажань на адресу винуватця залишається хіба що згадувати його добрим словом і молитвою…


Колектив редакції газети «Галичина» вітає Ореста Олексишина (ліворуч) з піввіковим ювілеєм (Івано-Франківськ, серпень 1997 р.; фото Т. Яковина)

     Кажуть, що світлі спогади про тих, хто залишив по собі добрі справи та чесно прожив власне життя, сильніші за забуття. Тож у цьому дописі хотілося б запропонувати фрагмент з книги «Твоя й моя «Галичина». Вона з’явилася у світ 2020 р. в рамках відзначення 30-літнього ювілею від дня заснування першої в країні національно-демократичної газети «Галичина». У виданні окремими спогадами нині сущих журналістів вшановано також пам’ять колег, котрі  були співтворцями цього івано-франківського часопису і вже, на жаль, відійшли у вічність. Зокрема, автором теплих споминів про Ореста Олексишина у цій книзі виступив давній колега й однокурсник Петро Шевчук. Тож слово автору…
***

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.12: Ще не все втрачено?

На екваторі змагань прем’єрного чемпіонату України з футболу у вищій лізі івано-франківське «Прикарпаття» опинилося в незавидній ситуації. Передостанній рядок у турнірній таблиці, відставання від рятівної сьомої позиції аж на три пункти (а нагадаємо, що у ті часи за перемогу нараховували тільки два очка), єдиний забитий м’яч у дев’яти матчах – це далеко не той доробок, на який розраховували перед стартом як у самому клубі, так і серед його численних прихильників.  

      Якщо під час проведення повноцінних національних чемпіонатів за схемою осінь – весна команда-аутсайдер поміж двома колами змагань зазвичай має певний час задля внесення коректив у процеси підготовки (доукомплектувати склад, перебудувати ігрову модель, налагодити психологічний мікроклімат в колективі), то в умовах швидкоплинної перехідної першості 1992-го таких можливостей не було. Але навіть коротка часова пауза до моменту відновлення заключної частини турнірних перегонів не скасовувала права на підведення хоча би якихось проміжних підсумків у них. Тож відразу після повернення «Прикарпаття» з маловтішного виїзного турне за маршрутом Чернівці – Луганськ – Дніпропетровськ Орест Олексишин знайшов нагоду зустрітися з наставником команди Іваном Краснецьким. У тій непростій для головного тренера розмові з журналістом вони спробували за гарячими слідами проаналізувати стан справ в колективі та перспективи прикарпатців у боротьбі за збереження місця в когорті найсильніших...

***

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.11: Сповзання на дно

На кінцевому відтинку першого кола змагань 1992 р. у вищій лізі на «Прикарпаття» чекав черговий спарений виїзд на схід країни, тепер у Луганськ і Дніпропетровськ. У недалекій минувщині футболу Радянської України місцеві клуби «Зоря» і «Дніпро» були не просто пересічними пунктами на спортивній карті республіки. Нагадаємо, що свого часу і луганці (1972 р.), і дніпровці (1983, 1988 рр.) ставали найкращими футбольними командами СРСР. 


Стадіони в Дніпрі (вгорі) та Луганську (внизу), на яких зіграли свої гостьові матчі в сезоні 1992-го прикарпатці
 

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.10: З повагою до лідера

Відсвяткувавши в 6-у турі свою першу перемогу в чемпіонаті, футболісти «Прикарпаття» трохи поліпшили власні турнірні перспективи. Для прикладу, за підсумками туру вони вже  наздогнали по очках найближчих сусідів у таблиці («Нафтовик» і «Ниву)», які розташовувалися поза зоною вильоту, поступаючись їм тільки за додатковими показниками. А від клубів, що ділили поміж собою 2-3 місця в підгрупі, прикарпатці перебували на віддалі однієї перемоги. Водночас така щільність показників команд у турнірній таблиці вимагала від івано-франківських футболістів задля збереження собі прописки у вищій лізі поповнення відповідного очкового запасу не лише в поєдинках у рідних стінах, але й поза ними.

     На найближчий виїзний матч «Прикарпаття» відправилося до сусідніх Чернівців. Несподівано для багатьох на старті перегонів саме місцева «Буковина» стала справжнім порушником спокою у своїй підгрупі і протягом всієї третини турнірної дистанції продовжувала залишатися серед лідерів змагань. Зважаючи на цей нюанс, заруба між сусідами заповідалася ще та.

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.9: Крига скресла?

Після здобуття почесної нічиєї у протистоянні з київським «Динамо» у наступному турі «Прикарпаття» небезпідставно розраховувало в рідних стінах на ще кращий результат. Хоча найближчий суперник одеський СКА і замикав таблицю перегонів, досі не записавши до свого активу ще жодного очка (найгірший показник серед усіх клубів вищої ліги), але матч із ним для іванофранківців був на вагу золота. Водночас і для армійців відповідальність за результат була високою, позаяк втрата очок фактично викреслювала колектив із переліку реальних конкурентів у боротьбі за місце серед найкращих.
     Чи мали рацію ті прихильники футболу, що називали поєдинок 6-го туру в Івано-Франківську справжньою битвою аутсайдерів, у якій на перший план на полі вийде не ігрова постава і технічна майстерність обох дружин, а міцність їхнього характеру і бійцівські якості, дізнаємося з наведеної нижче публікації…

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.8: Нам не страшне і київське «Динамо»

Сказати, що матч 5-го туру національної першості у вищій лізі викликав у Івано-Франківську підвищений ажіотаж – це не сказати нічого. І не дивно, адже в гості до міста з берегів Бистриць завітали самі столичні динамівці!
     Варто наголосити, що до цього моменту «Прикарпаття» і «Динамо» ніколи раніше не зустрічалися поміж собою в чемпіонатах СРСР. Виключеннями були тільки кілька кубкових протистоянь другої половини 70-х – початку 80-х років. Відтак, як засвідчили цифри офіційного післяматчевого протоколу, на невеличкий стадіон «Електрон» переглянути гру обидвох команд зібралося близько 15 000 вболівальників. Це ледь не вдвічі перевищувало кількість доступних для глядачів сидячих місць на трибунах арени...

(малюнок В. Кіндратишина, 1992 р.)

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.7: В гостях – не солодко

Календар вищолігових змагань національної футбольної першості 1992-го було сформовано таким чином, що, як правило, після спарених домашніх матчів (част. 5 і 6) на клуби очікував такий же подвійний гостьовий вояж, або ж навпаки. Відтак на «Прикарпаття» у наступних двох турах чекала неблизька футбольна подорож на східні терени України. Задовольнившись відносно скромними стартовими здобутками у рідних стінах, іванофранківці розраховували тепер поповнити свій турнірний баланс заліковими пунктами в найближчих поєдинках у Харкові та Охтирці.
Стадіони в Харкові (вгорі) та Охтирці (внизу), на яких зіграли свої перші гостьові матчі в чемпіонаті прикарпатці

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.6: Продовження гольової засухи

Після стартової зустрічі з «Волинню» в гості до іванофранківців у другому турі (10.03.1992) завітав ще один представник західноукраїнського регіону «Нива» з Тернополя. Всередині тернопільського колективу, на відміну від прикарпатців, в міжсезоння відбулися суттєві кадрові зміни. На тренерському містку штурвал перебрав у свої руки Леонід Колтун. До цього в останній першості СРСР йому вдалося з волгоградським «Ротором» здобути чемпіонський титул у змаганнях першої ліги. Але волею долі так сталося, що наступний футбольний сезон Л. Колтун розпочав не в союзній і навіть не в російській, а в українській вищій лізі. 
     До «Ниви» новий наставник прибув не з пустими руками, а «прихопивши» кількох своїх далеко не останніх у футбольній справі підопічних з Волгограда. Серед них був і нещодавній тріумфатор Сеульської олімпіади в складі радянської збірної Є. Яровенко, і володар золотої медалі першості СРСР в складі «Дніпра» А. Шох. Та як продемонстрував вищоліговий дебют «Ниви» у національному чемпіонаті (гостьова поразка 1:2 від «Буковини»), часу, відведеного на передсезонну підготовку, для формування боєздатного і злагодженого колективу в Тернополі Л. Колтуну виявилося геть недостатньо. З іншого боку, ще одна невдача в поєдинку проти географічного сусіда і одночасно потенційного конкурента за місце у вищому дивізіоні могла суттєво вплинути на подальші перспективи тернополян в такому швидкоплинному турнірі. Отож, на обидвох суперників на «Електроні» чекало серйозне протистояння. 
     Більше деталей цього західноукраїнського березневого дербі 1992-го у газетному репортажі Ореста Олексишина нижче…

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.5: Старт

7 березня 1992 р. на івано-франківському стадіоні «Електрон» за присутності близько 8 000 глядачів футболісти «Прикарпаття» після двох з половиною місяців підготовки (див. част. 3 і 4) нарешті розпочали свій змагальний шлях у Першому національному чемпіонаті України. В дебютному поєдинку їм випала у суперники команда луцької «Волині».

     На короткій урочистій церемонії з нагоди відкриття футбольної першості тренерів, гравців і численних шанувальників популярної гри привітали голова Івано-Франківської обласної ради Микола Яковина та генеральний директор виробничого об’єднання «Тисмениця» Ігор Зварич. До речі, це знане у ті часи в Україні та поза її межами тисменецьке підприємство стало одним з основних спонсорів прикарпатського клубу в прем’єрному сезоні. Втім, не залишилися осторонь футбольних проблем івано-франківського колективу й інші бізнес-структури. Наприклад, ще один діловий партнер «Західкоопбанк» перед матчем встановив грошову винагороду (2 тис. «дерев’яних») для гравця «Прикарпаття», котрий заб’є перший гол у ворота суперника.
     Та чи вдалося комусь із прикарпатських футболістів зірвати обіцяний куш, або ж можливо згадані преміальні так і залишились лежати у касі до кращих часів згадаємо далі разом з Орестом Олексишиним…

Хроніка Першого національного з футболу. Ч. 4: Напередодні великого старту

Провівши початковий цикл своєї передсезонної підготовки на теренах Івано-Франківщини (ми вели про це мову в блозі минулого разу), наприкінці січня 1992-го футболісти «Прикарпаття» взяли курс на сусіднє Закарпаття і на два наступні тижні отаборилися в ужгородському готелі «Спорт». Якщо вдома прикарпатці переважно працювали над вдосконаленням фізичних кондицій, то тут тренерський штаб розраховував наситити підготовчі будні команди ігровою практикою. Це було важливо і з огляду на той факт, що вже у другій декаді лютого іванофранківців очікував своєрідний пролог перед стартом національної першості у формі першого раунду змагань за Кубок України.
     Транзитом до Ужгорода «Прикарпаття» завітало до Стрия, де провело товариський матч із місцевою «Скалою», поступившись у підсумку 1:2. Особливими успіхами не тішили своїх прихильників івано-франківські футболісти і під час спарингів на закарпатській землі. Зокрема, відразу у трьох поєдинках – проти павлоградського «Шахтаря», чортківського «Кристала» та ужгородського «Закарпаття» – прикарпатці розійшлися безгольовими нічиїми. І лише в двобої з «Приладистом» (Мукачево) вони змогли вийти переможцями – 3:0 (хет-трик Ю. Шулятицького). Суттєвим чинником, який певною мірою виправдовував такі непереконливі результати у контрольних матчах, були несприятливі погодні умови для підготовки на Закарпатті, де панувала небувало сніжна і морозна зима... 

ФК "Прикарпаття" на передсезонних зборах (зліва направо): верхній ряд – І. Краснецький (головний тренер), ?,  В. Гуменяк, П. Русак, Б. Гусак, Р. Григорчук, Р. Русановський, В. Винник, С. Сташко, О. Пироженко, І. Ходинський, Я. Ватаманюк, М. Гнатишин (тренер), Р. Бочкур (лікар-масажист); нижній ряд – В. Лахмай, І. Стахів, А. Хомин, А. Шулятицький, Ю. Шулятицький, А. Романчук, О. Дорош, Т. Ковальчук (1992 р., фото П. Белея)

 

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.3: «Прикарпаття» готується

Отримавши нарешті на грудневому пленумі 1991-го від ФФУ офіційну відмашку, що національній першості бути (детальніше про це в опублікованих раніше част. 1 і 2), футбольні команди з різних куточків країни розпочали готуватися до весняного старту. Серед них було й івано-франківське «Прикарпаття», якому судилося позмагатися у вищій лізі. Цей фактор, а також зважаючи на обмежений час для підготовки, змусили керівництво клубу кинути команду у вир напруженої передсезонної роботи вже наприкінці другої декади грудня.

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.2: Народження

Свій попередній допис ми завершили оповіддю про засідання виконкому Федерації футболу України (ФФУ) 10 вересня 1991 р. Від цього зібрання у спортивної спільноти були небезпідставні сподівання на те, що вітчизняні чиновники нарешті зважаться на сміливі кроки в справі самостійного провадження власної футбольної господарки. Але вийшло так, що виконком обрав вичікувальну позицію. З одного боку, всі його члени вже утвердилися в думці, що національній першості України з футболу бути, а з іншого, – юридичне вирішення цього питання відклали до грудня, коли всенародний референдум остаточно підтвердить курс на розбудову незалежної України.

(1990-ті рр., фото з сайту: http://footclub.com.ua)

 

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.1: У зародку

Інституційні зміни, які відбувалися в різних сферах життя українського суспільства після проголошення Незалежної держави в серпні 1991 р., не могли оминути й вітчизняну футбольну господарку. Серед нагальних викликів того часу чи не в першу чергу постала потреба організації власного національного чемпіонату. Цьогоріч минає 30 років відтоді як було проведено ту вікопомну прем’єрну першість у вищій, першій та перехідній лігах українського футболу. Івано-Франківщина спромоглася делегувати на ті змагання лише один колектив – ФК «Прикарпаття» з обласного центру. Прикарпатцям випала честь змагатися у найвищому за рангом дивізіоні і це певною мірою згладжувало відверто скромне представництво краю в дебютній першості та змушувало місцевих любителів гри мільйонів тримати її турнірні перипетії у фокусі особливої уваги.
     Цим дописом спробуємо започаткувати серію матеріалів, аби хоча б фрагментарно відтворити ті складні й суперечливі умови, в яких народжувалася та реалізовувалася сама ідея проведення Першого національного чемпіонату з футболу в Україні. Принагідно згадаємо також деякі подробиці з виступу в ньому івано-франківського «Прикарпаття»...


(малюнок В. Кіндратишина, 1991 р.)