Серед когорти призабутих, а для багатьох
сучасників і зовсім незнаних імен у вітчизняному спорті, які своїми
звитягами навічно вписані в історію міжнародного олімпійського руху,
незаслужено опинилося ім’я вихідця з Прикарпаття Валерія Гасія
(1949-2004). Слід нагадати, що
наразі цей гандболіст залишається єдиним серед наших краян-олімпійців
усіх часів, кому вдалося підкорити найвищу вершину, здобувши золото на
Іграх 1976 р. в канадському Монреалі! Удвічі приємніше, що Гасій був
одним з лідерів Радянської збірної з ручного м’яча на цих
найпрестижніших змаганнях сучасності. Для прикладу, лише у фінальному
поєдинку за золоті нагороди проти румунської дружини з 19 результативних
атак колективу 6 у свій актив записав саме Валерій. А загалом на
олімпійському турнірі в Монреалі, який був вже другим за ліком у спортивній кар’єрі уродженця Коломиї, він закинув у 5 матчах аж 25 м’ячів!
Невдовзі після завершення того найуспішнішого для Валерія Гасія сезону
1976-го Оресту Олексишину трапилася нагода поспілкуватися з
олімпійським чемпіоном та записати наступне інтерв’ю...
24 лютого 2019 р.
Останній гол лучника з "Пролому"
Показовою відповіддю на це питання для таких політично безхребетних цілком може послугувати оповідь про життєву стезю українського спортовця зі Станиславова Едварда Урсакі. Тим більше, що подібних історій з життя мешканців Прикарпаття дотичних до світу спорту 30-х – 40-х років минулого віку можна навести з добрий десяток.
Зауважимо, що серцевиною нашої розповіді про долю талановитого футболіста станиславівського «Пролому» Едварда Урсакі став матеріал його бесіди з Орестом Олексишиним. Символічно, що наведена нижче публікація їх розмови побачила світ буквально за кілька днів після ухвалення Акту проголошення незалежності України…
Підписатися на:
Дописи (Atom)