Хроніка Першого національного з футболу. Ч.2: Народження

Свій попередній допис ми завершили оповіддю про засідання виконкому Федерації футболу України (ФФУ) 10 вересня 1991 р. Від цього зібрання у спортивної спільноти були небезпідставні сподівання на те, що вітчизняні чиновники нарешті зважаться на сміливі кроки в справі самостійного провадження власної футбольної господарки. Але вийшло так, що виконком обрав вичікувальну позицію. З одного боку, всі його члени вже утвердилися в думці, що національній першості України з футболу бути, а з іншого, – юридичне вирішення цього питання відклали до грудня, коли всенародний референдум остаточно підтвердить курс на розбудову незалежної України.

(1990-ті рр., фото з сайту: http://footclub.com.ua)

 
     Не дивно, що члени опозиційної до ФФУ «Асоціації професіональних футбольних клубів України», а також представники львівської та івано-франківської обласних федерацій футболу в пресі досить критично оцінили такі нерішучі дії виконкому і його небажання почути аргументи опонентів. Зокрема, «опозиціонери» вимагали якнайскоріше скликати конференцію, на якій ухвалили б новий статут Федерації, і затвердили структуру майбутнього чемпіонату. А після цього, заручившись підтримкою підкомітету спорту Верховної ради і Міністерства закордонних справ, вже можна було планувати поїздку з пакетом ухвалених документів до швейцарських офісів ФІФА і УЄФА з метою визнання України повноправним членом цих організацій. Якщо зазначену програму дій вдалося б реалізувати до кінця осені, то в грудні збірна нашої новонародженої держави мала би шанс взяти участь у жеребкуванні світової першості 1994 р.
     Хоч виконком ФФУ і зупинився у вересні на півдорозі, та дискусії стосовно найприйнятнішого формату майбутнього чемпіонату України аж до грудня не припинялися.
     Найближче оточення голови Федерації В. Баннікова заявило, що усі змагання на рівні команд-майстрів надалі мають відбуватися за європейською формулою «осінь – весна». Тому перша національна першість має бути перехідною, а відтак й урізаною в часі, аби вкластися до наступної осені та у разі визнання України з боку УЄФА делегувати свої найкращі клуби в її турніри. Тож очільники ФФУ запропонували провести одноколовий національний чемпіонат в трьох лігах. Вища ліга мала складатися з 19-20 колективів (6 клубів вищої ліги СРСР, 2 клубів з першої ліги СРСР, 9-10 команд із західної зони другої ліги СРСР і 2 призерів друголігової першості 1-ї зони УРСР). На клуби, які б у підсумку посіли 17-20 місця, чекало пониження у класі. Першу вітчизняну лігу, орієнтовно з 26-29 команд, планували поділити на дві більш-менш рівномірні групи, переможець кожної з яких отримував право на підвищення. І нарешті найнижча друга ліга мала бути сформована з 18 колективів.
     Серед інших свій спільний альтернативний проєкт проміжного національного турніру на розсуд громадськості запропонували представники футбольних федерацій Івано-Франківщини і Львівщини. Його першою принциповою відмінністю від офіційного стала пропозиція проводити змагання у два кола. Іншим відмінним моментом було більш ширше клубне представництво у найвищому дивізіоні – туди мало увійти аж 24 команди (6 з вищої ліги СРСР, 2 з першої ліги СРСР, 11 із західної зони другої ліги СРСР та 5 з друголігової першості 1-ї зони УРСР), розбиті на дві групи. По 8 кращих колективів з кожної групи й мали би вже після цього турніру позмагатися у повноцінній першості за формулою «осінь – весна», а по 4 найгірших – понизитися рангом. Подібний змагальний формат автори цього проєкту пропонували застосувати і для всіх нижчих ліг.
     Врешті остаточна розв’язка стосовно питань як і коли проводити перший національний чемпіонат сталася таки 13 грудня на пленумі ради ФФУ. Своє резюме щодо доленосних для вітчизняного футболу рішень, ухвалених Федерацією в цей зимовий день у Києві, виклав Орест Олексишин в наведеній нижче публікації «Прикарпаття у вищій лізі. Але чи надовго?»…
    
     «Щоб запобігти можливому відпливу українських майстрів за межі республіки, голова Федерації футболу України Віктор Банніков на пленумі ради цієї організації запропонував створити «грошовий захисний бар’єр» За кожного українського футболіста, якого запрошують до команди однієї з республік колишнього СРСР, виплачується солідна компенсація: приміром, гравець вищої ліги «коштуватиме» мільйон карбованців. Таку ж суму, але вже в американських доларах, повинні виплатити, якщо спортсмен переходить у зарубіжний клуб.
     Оскільки «Прикарпаття» пробило собі дорогу до вищої української ліги, то можна уявити, як розбагатів би івано-франківський футбольний клуб, коли б… Втім, не будемо поки що бігти попереду поїзда.
     Як розповів нашому кореспондентові голова обласної федерації футболу Тарас Клим, на вже згаданому пленумі у Києві дістав схвалення запропонований проект національного чемпіонату України. Зокрема, до 25 червня мають фінішувати кваліфікаційний турнір у вищій лізі та розіграш Кубка. Тоді їх переможці зможуть розраховувати (звичайно, за умови, що Україну все-таки прийме у свою сім’ю ФІФА) на участь в європейських клубних змаганнях.
     Отже, хто виступить у кваліфікаційному турнірі вищої ліги, який стартує 9 березня. Перша підгрупа: «Чорноморець» (Одеса), «Шахтар» (Донецьк), «Металург» (Запоріжжя), «Таврія» (Сімферополь), «Карпати» (Львів), «Нива» (Вінниця), «Торпедо» (Запоріжжя), «Кремінь» (Кременчук), «Суднобудівник» (Миколаїв) і нинішній володар Кубка України «Темп» (Шепетівка); друга підгрупа: «Динамо» (Київ), «Дніпро» (Дніпропетровськ), «Металіст» (Харків), «Буковина» (Чернівці), «Зоря» (Луганськ) «Нива» (Тернопіль), «Волинь» (Луцьк), СКА (Одеса), «Нафтовик» (Охтирка) і «Прикарпаття» (Івано-Франківськ). В підсумку вищу лігу повинні залишити по три найслабші команди кожної підгрупи, місце яких вже в повнокровному національному чемпіонаті України, що проходитиме за принципом осінь – весна, займуть чотири найсильніші клуби з двох зональних змагань у першій лізі. Тут гратимуть переважно цьогорічні суперники «Прикарпаття». А щодо завтрашніх, то з кожним з них іванофранківці свого часу зустрічалися в офіційних турнірах, але здебільшого тоді, коли наша команда змагалася у першій союзній лізі (згадаймо хоча б почесну «суху» нічию в кубковому поєдинку проти київських динамівців).
     Нині ж після гучних фанфар, які «Прикарпаття» цілком заслужило в «срібному» сезоні-91, у керівників футбольного клубу і тренерів починає боліти голова. Адже своє місце у вищій лізі ще треба утримати в умовах жорсткої конкуренції. А, крім того, уже на 2 лютого призначено старт змагань на Кубок України: «Прикарпаття» гратиме в Олександрії з місцевою «Поліграфтехнікою». Якщо не помиляюсь, для наших земляків то буде перший футбольний сезон із такою ранньою, зимовою увертюрою, до котрої, на мій погляд, не варто ставитися легковажно. А значить і готуватись до нових випробувань доведеться зовсім інакше, ніж учора…».

Орест Олексишин
(газета «Галичина» від 21 грудня 1991 р.)

     Далі буде...


(малюнок В. Кіндратишина, 1991 р.)

Керівники ФФУ першого скликання (зліва направо): президент В. Банніков і віце-президент Є. Котельников (1990-ті рр., фото з сайту: https://uaf.ua)

"Прикарпаття" (Івано-Франківськ) зразка 1991 р., яке отримало перепустку у вищу лігу Першого національного чемпіонату України (фото П. Белея)