Втягувальний цикл підготовчого періоду за багаторічною традицією
івано-франківські футболісти розпочали в містечку Яремче на базі
профілакторію «Карпати». Сюди прибули практично у повному складі всі ті
гравці, які ще місяць тому у виснажливому турнірному марафоні вибороли
срібні медалі союзної першості серед друголігових колективів української
зони. З іншого боку, ніхто з нових гравців офіційно на цьому етапі
також ще не доєднався до лав «Прикарпаття». Хіба що на перегляді з
командою перебувала місцева перспективна молодь (А. Редушко, І.
Ходинський, Н. Мочерняк, В. Ханенко, В. Пилипенко, В. Федорів та ін.).
Протягом півтора тижня в умовах середньогір’я тренерський штаб на чолі з
Іваном Краснецьким робив основний акцент на підвищенні загальнофізичних
кондицій підопічних. Футболісти бігали кроси на пересічній місцевості
та проводили двосторонні поєдинки на засніженому полі в Яремче.
У перших числах січня 1992 р. на наступний етап підготовчого циклу «Прикарпаття» вже зібралося в Івано-Франківську. В манежі технікуму фізкультури і в залі атлетичної гімнастики медінституту закладався фундамент фізичної витривалості спортсменів. До кінця місяця прикарпатці планували провести й кілька спарингів з іншими колективами.
У цю зимову пору по-справжньому гарячий і напружений ритм підготовки на собі відчували не тільки футболісти, але й всі причетні до функціонування прикарпатського клубу. Адже від того наскільки міцно у фінансовому плані забезпечені його тили вже безпосередньо залежали в близькому майбутньому в офіційних змаганнях командні перспективи на передовій. Яким виглядав на той поточний момент стан справ в організації футбольного господарства ФК «Прикарпаття» довідаємося нижче з розмови Ореста Олексишина з його президентом Анатолієм Ревуцьким…
«Український футбол давно уже не пам’ятає таких коротких і водночас насичених турботами зимових канікул. Після ейфорії, викликаної офіційним затвердженням «свідоцтва» про народження першого національного чемпіонату, почалися тривожні будні
Одна з найболючіших проблем – фінансова, тож цікаво, як почувається у непростій економічній ситуації футбольний клуб «Прикарпаття».
– Постійне спілкування з колегами, обмін інформацією дозволяють змалювати більш-менш об’єктивну картину, – підкреслив президент клубу Анатолій Ревуцький. – Серед двадцяти команд, які готуються до кваліфікаційного турніру вищої ліги, міцно стоять на ногах київське «Динамо», «Дніпро», «Чорноморець». А всі інші клуби, не маючи на своїх банківських рахунках солідного запасу, повинні оперативно дбати про власне матеріальне благополуччя.
«Прикарпаття» в цьому плані я поставив би у шеренгу середняків. Бо хоч ми торік і діставали відчутну допомогу спонсорів (колективів виробничого об’єднання «Тисмениця» і Павлівського звірогосподарства споживспілки), усе-таки старалися якомога більше грошей заробити власними силами. Залучивши до співпраці в клубі кваліфікованих економістів, розширюємо межі комерційної, рекламно-інформаційної діяльності. Вигідним, зокрема, виявився для нас договір, укладений з канадською фірмою «Інтуркорпорейшн», яка дуже зацікавлена, щоб у неї був надійний партнер для організації регулярних туристичних поїздок в карпатському регіоні.
– Напевно, ви уже прикидали, скільки грошей повинен мати клуб на новий футбольний рік.
– Як мінімум – чотири мільйони карбованців (звичайно, «дерев’яних). Добре розумію, що якби ми таку суму назвали два-три роки тому, то з нас просто посміялися б. Але футбол, як і будь-яке інше задоволення, нині – річ дорога, тим паче, якщо серйозно говорити про суто професіональний статус клубу.
– Однак поняття «професіонал» стосовно «Прикарпаття» сприймається з величезною натяжкою. Чи виріс клуб до такого рівня?
– Зрозуміло, що, вимагаючи від гравців і тренерів неухильного виконання обов’язків, передбачених контрактом, ми, зі свого боку, повинні гарантувати їм певні умови. Так само, як і дбати про глядачів, забезпечення широкої реклами діяльності клубу.
Якщо вести мову конкретно, то нарешті розв’язано гордіїв вузол щодо прав «Прикарпаття» на заміську базу в Павлівці, яку концерн «Родон» погодився безкоштовно уступити нам. До початку сезону команда отримає новий автобус.
Частково розширюються трибуни «Електрона», де «Прикарпаття» зіграє усі домашні матчі кваліфікаційного турніру. А в середині літа стане до ладу перша черга стадіону «Рух», футбольний газон якого матиме систему підігріву.
– Поки що уболівальники діставали скупу інформацію щодо змін у команді, хід її підготовки. Що можете сьогодні сказати з цього приводу?
– Нам (якщо порівняти з сусідніми клубами – «Буковиною», «Нивою») трохи пощастило: ніхто з гравців не залишив команду. Повернувся додому з «Металіста» Юрій Шулятицький, а після армійської служби – здібний місцевий футболіст Орест Дорош. Тренери пробують у нашій команді також Ігоря Козуба з Тернополя.
До речі, за останній тиждень «Прикарпаття» двічі зіграло з львівськими «Карпатами». Удома наші футболісти поступилися – 1:4, а в гостях зафіксована нічия – 2:2. В цих поєдинках на поле виходили усі гравці, за винятком травмованого Ігоря Мельничука.
Черговий контрольний поєдинок «Прикарпаття» проведе у Стрию з «Карпатами» (ця команда торік виступала у Кам’янці-Бузькій). То буде зупинка по дорозі на Закарпаття, де заплановано двотижневий тренувальний збір.
А 16 лютого стартує розіграш Кубка України. На перший його матч прикарпатці виїдуть до Олександрії.
Щодо національного чемпіонату, то в другій підгрупі вищої ліги турнір почнеться 7 березня. Цього дня «Прикарпаття» прийматиме «Волинь», а через три дні – «Ниву». В березні на «Електроні» гратимуть також київське «Динамо» та армійці з Одеси.
– А не боїтеся, що подивитись матч прикарпатців з киянами зможуть не всі бажаючі?
– Пощастить в першу чергу тим, хто придбає сезонні абонементи, які почнемо розповсюджувати вже з 1 лютого. А крім того, маємо надію на івано-франківське телебачення, правда, для трансляції ігор у вищій лізі потрібен і кваліфікованіший коментатор».
Розмову вів Орест Олексишин
Далі буде...
***
Президент ФК "Прикарпаття" А. Ревуцький (1990-ті, фото Т. Яковина)
Нападник П. Русак на тренувальних зборах в Яремче (грудень 1991 р., фото П. Белея)
Воротар С. Сташко на тренувальних зборах в Яремче (грудень 1991 р., фото П. Белея)
Передсезонна підготовка в Яремче (грудень 1991 р., фото П. Белея)
ФК "Прикарпаття" на передсезонних зборах (зліва направо): 1-ий ряд – А. Шулятицький, А. Романчук, Ю. Шулятицький, В. Винник, П. Русак, Я. Ватаманюк, І. Ходинський; 2-ий ряд – ?, І. Краснецький (головний тренер), В. Гуменяк, А. Хомин, Б. Гусак, О. Дорош, М. Гнатишин (тренер), Р. Бочкур (лікар-масажист); 3-ий ряд – Т. Ковальчук, Р. Григорчук, І. Стахів, Р. Русановський, С. Сташко, О. Пироженко, В. Лахмай (1992 р., фото П. Белея)
У перших числах січня 1992 р. на наступний етап підготовчого циклу «Прикарпаття» вже зібралося в Івано-Франківську. В манежі технікуму фізкультури і в залі атлетичної гімнастики медінституту закладався фундамент фізичної витривалості спортсменів. До кінця місяця прикарпатці планували провести й кілька спарингів з іншими колективами.
У цю зимову пору по-справжньому гарячий і напружений ритм підготовки на собі відчували не тільки футболісти, але й всі причетні до функціонування прикарпатського клубу. Адже від того наскільки міцно у фінансовому плані забезпечені його тили вже безпосередньо залежали в близькому майбутньому в офіційних змаганнях командні перспективи на передовій. Яким виглядав на той поточний момент стан справ в організації футбольного господарства ФК «Прикарпаття» довідаємося нижче з розмови Ореста Олексишина з його президентом Анатолієм Ревуцьким…
«Український футбол давно уже не пам’ятає таких коротких і водночас насичених турботами зимових канікул. Після ейфорії, викликаної офіційним затвердженням «свідоцтва» про народження першого національного чемпіонату, почалися тривожні будні
Одна з найболючіших проблем – фінансова, тож цікаво, як почувається у непростій економічній ситуації футбольний клуб «Прикарпаття».
– Постійне спілкування з колегами, обмін інформацією дозволяють змалювати більш-менш об’єктивну картину, – підкреслив президент клубу Анатолій Ревуцький. – Серед двадцяти команд, які готуються до кваліфікаційного турніру вищої ліги, міцно стоять на ногах київське «Динамо», «Дніпро», «Чорноморець». А всі інші клуби, не маючи на своїх банківських рахунках солідного запасу, повинні оперативно дбати про власне матеріальне благополуччя.
«Прикарпаття» в цьому плані я поставив би у шеренгу середняків. Бо хоч ми торік і діставали відчутну допомогу спонсорів (колективів виробничого об’єднання «Тисмениця» і Павлівського звірогосподарства споживспілки), усе-таки старалися якомога більше грошей заробити власними силами. Залучивши до співпраці в клубі кваліфікованих економістів, розширюємо межі комерційної, рекламно-інформаційної діяльності. Вигідним, зокрема, виявився для нас договір, укладений з канадською фірмою «Інтуркорпорейшн», яка дуже зацікавлена, щоб у неї був надійний партнер для організації регулярних туристичних поїздок в карпатському регіоні.
– Напевно, ви уже прикидали, скільки грошей повинен мати клуб на новий футбольний рік.
– Як мінімум – чотири мільйони карбованців (звичайно, «дерев’яних). Добре розумію, що якби ми таку суму назвали два-три роки тому, то з нас просто посміялися б. Але футбол, як і будь-яке інше задоволення, нині – річ дорога, тим паче, якщо серйозно говорити про суто професіональний статус клубу.
– Однак поняття «професіонал» стосовно «Прикарпаття» сприймається з величезною натяжкою. Чи виріс клуб до такого рівня?
– Зрозуміло, що, вимагаючи від гравців і тренерів неухильного виконання обов’язків, передбачених контрактом, ми, зі свого боку, повинні гарантувати їм певні умови. Так само, як і дбати про глядачів, забезпечення широкої реклами діяльності клубу.
Якщо вести мову конкретно, то нарешті розв’язано гордіїв вузол щодо прав «Прикарпаття» на заміську базу в Павлівці, яку концерн «Родон» погодився безкоштовно уступити нам. До початку сезону команда отримає новий автобус.
Частково розширюються трибуни «Електрона», де «Прикарпаття» зіграє усі домашні матчі кваліфікаційного турніру. А в середині літа стане до ладу перша черга стадіону «Рух», футбольний газон якого матиме систему підігріву.
– Поки що уболівальники діставали скупу інформацію щодо змін у команді, хід її підготовки. Що можете сьогодні сказати з цього приводу?
– Нам (якщо порівняти з сусідніми клубами – «Буковиною», «Нивою») трохи пощастило: ніхто з гравців не залишив команду. Повернувся додому з «Металіста» Юрій Шулятицький, а після армійської служби – здібний місцевий футболіст Орест Дорош. Тренери пробують у нашій команді також Ігоря Козуба з Тернополя.
До речі, за останній тиждень «Прикарпаття» двічі зіграло з львівськими «Карпатами». Удома наші футболісти поступилися – 1:4, а в гостях зафіксована нічия – 2:2. В цих поєдинках на поле виходили усі гравці, за винятком травмованого Ігоря Мельничука.
Черговий контрольний поєдинок «Прикарпаття» проведе у Стрию з «Карпатами» (ця команда торік виступала у Кам’янці-Бузькій). То буде зупинка по дорозі на Закарпаття, де заплановано двотижневий тренувальний збір.
А 16 лютого стартує розіграш Кубка України. На перший його матч прикарпатці виїдуть до Олександрії.
Щодо національного чемпіонату, то в другій підгрупі вищої ліги турнір почнеться 7 березня. Цього дня «Прикарпаття» прийматиме «Волинь», а через три дні – «Ниву». В березні на «Електроні» гратимуть також київське «Динамо» та армійці з Одеси.
– А не боїтеся, що подивитись матч прикарпатців з киянами зможуть не всі бажаючі?
– Пощастить в першу чергу тим, хто придбає сезонні абонементи, які почнемо розповсюджувати вже з 1 лютого. А крім того, маємо надію на івано-франківське телебачення, правда, для трансляції ігор у вищій лізі потрібен і кваліфікованіший коментатор».
Розмову вів Орест Олексишин
(газета «Галичина» від 25 січня 1992 р.)
Далі буде...
***
Президент ФК "Прикарпаття" А. Ревуцький (1990-ті, фото Т. Яковина)
Нападник П. Русак на тренувальних зборах в Яремче (грудень 1991 р., фото П. Белея)
Воротар С. Сташко на тренувальних зборах в Яремче (грудень 1991 р., фото П. Белея)
Передсезонна підготовка в Яремче (грудень 1991 р., фото П. Белея)
ФК "Прикарпаття" на передсезонних зборах (зліва направо): 1-ий ряд – А. Шулятицький, А. Романчук, Ю. Шулятицький, В. Винник, П. Русак, Я. Ватаманюк, І. Ходинський; 2-ий ряд – ?, І. Краснецький (головний тренер), В. Гуменяк, А. Хомин, Б. Гусак, О. Дорош, М. Гнатишин (тренер), Р. Бочкур (лікар-масажист); 3-ий ряд – Т. Ковальчук, Р. Григорчук, І. Стахів, Р. Русановський, С. Сташко, О. Пироженко, В. Лахмай (1992 р., фото П. Белея)
Немає коментарів:
Дописати коментар