На початку останньої третини ХХ
ст., незважаючи на переможні реляції тогочасних радянських партійних і
господарських функціонерів щодо грандіозних перетворень у всіх ділянках
життя в західному регіоні України, фізкультурно-спортивна галузь
Прикарпаття продовжувала відчувати помітний інфраструктурний голод.
Навіть у тому ж обласному центрі краю – Івано-Франківську, майже після
трьох десятків років свого хазяйнування нова влада не могла ще
по-великому рахунку похвалитися хоча би одним серйозним спортивним
об’єктом, спорудженим нею в місті з нуля. Водночас місцеві любителі
фізичної культури, юні спортсмени та «спортсмени-майстри»
були вимушені для своїх занять, тренувань і змагань з року в рік
користатися спадком старого «буржуазного» режиму – стадіонами, залами і
навіть перепрофільованими приміщеннями культових споруд, що закладалися у
місті ще за Австрії та Польщі...
