7
березня 1992 р. на івано-франківському стадіоні «Електрон» за
присутності близько 8 000 глядачів футболісти «Прикарпаття» після
двох з половиною місяців підготовки (див. част. 3 і 4)
нарешті розпочали свій змагальний шлях у Першому національному
чемпіонаті України. В дебютному поєдинку їм випала у суперники команда
луцької «Волині».
На короткій урочистій церемонії з нагоди відкриття футбольної
першості тренерів, гравців і численних шанувальників популярної гри
привітали голова Івано-Франківської обласної ради Микола Яковина та
генеральний директор виробничого об’єднання «Тисмениця» Ігор Зварич.
До речі, це знане у ті часи в Україні та поза її межами тисменецьке
підприємство стало одним з основних спонсорів прикарпатського клубу в
прем’єрному сезоні. Втім, не залишилися осторонь футбольних проблем
івано-франківського колективу й інші бізнес-структури. Наприклад, ще
один діловий партнер «Західкоопбанк» перед матчем встановив грошову
винагороду (2 тис. «дерев’яних») для гравця «Прикарпаття», котрий
заб’є перший гол у ворота суперника.
Та чи вдалося комусь із прикарпатських футболістів зірвати обіцяний куш, або ж можливо згадані преміальні так і залишились лежати у касі до кращих часів згадаємо далі разом з Орестом Олексишиним…
***
«Прикарпаття» (Івано-Франківськ) – «Волинь» (Луцьк) – 0:0.
Суддя: О. Литвиненко (Київ).
«Прикарпаття»: Пироженко, Гуменяк, Ватаманюк, Ю. Шулятицький (Винник, 70), Мельничук, Ковальчук, А. Шулятицький, Романчук (Лахмай, 76), Григорчук, Савка, Русак.
«Волинь»: Бурч, Вовчук, Антонюк, Федюков, Польний, Топчієв, Зуб, Федецький (Шухман, 89), Слука, Плотко (Дикий, 87), Мозолюк.
«Після фінального свистка головний тренер «Волині» Мирон Маркевич був лаконічним: «Результатом задоволені. А от гра не сподобалася. В останніх контрольних поєдинках у нашої команди чіткіше проглядався малюнок злагоджених колективних дій».
Але, певно, гостям минулої суботи довелося б, як кажуть, на ходу перешиковувати свої ряди, якби суперник змусив їх це робити. Однак і прикарпатці виглядали трохи безпорадними у пошуках ключів до чужих воріт. Ми, наприклад, збилися з рахунку, стараючись зафіксувати кількість численних довгих навісних передач, з допомогою яких господарі поля спрямовували м’яч у штрафний майданчик «Волині». І робили це, ніби не помічаючи, як упевнено грають на «другому поверсі» захисники луцької команди, а її капітан і головна опора оборони Антонюк – єдиний з учасників матчу отримав п’ятірку.
Зрештою не від хорошого життя івано-франківські футболісти часто збивалися на одверту навалу. Відчувалося, що ранньою весною з перебоями працює «мотор» команди. Можливо, мобільнішим виглядав би її півзахист, якщо б не сиділи на лавці запасних травмований Русановський і Хомин, якого за бійку в кубковому матчі дискваліфікували на один поєдинок. Лише наприкінці звітної зустрічі появився на полі Лахмай.
Важко нам судити про справжню готовність кожного із півзахисників «Прикарпаття», але без нарощування моці в цій лінії не можна розраховувати на високу результативність у грі. От і цього разу форварди команди опинилися на голодному пайку. Та якщо, скажімо, Русак ще деколи брав на себе ініціативу, то Григорчук (кращий снайпер колективу у сезоні-91) без підтримки партнерів цілком загубився (так само, до речі, як і волинянин Плотко, який цього сезону вперше одягнув футболку луцької команди, а торік, виступаючи за нікопольський «Колос», забив найбільше м’ячів у турнірі українських клубів другої ліги).
Як правило, відповідальність за малозмістовну гру в стартових поєдинках перекладають (вибачте за каламбур)… на відповідальність, що важким тягарем лягає на плечі спортсменів. Але не забуваймо, що нинішні кваліфікаційні змагання за право участі у наступному повнокровному чемпіонаті клубів вищої ліги практично не залишають часу на розкачку. Можливо, через це й понад міру суворою виглядає наша рецензія на суботній матч в Івано-Франківську <…>».
***
Інші матчі стартового туру національного чемпіонату України у другій підгрупі принесли такі результати: Дніпро – Зоря-МАЛС 2:0, Динамо – Металіст 2:1, СКА – Нафтовик 0:1, Буковина – Нива Тр. 2:1.
Далі буде…
***
(малюнок В. Кіндратишина, 1992 р.)
«Волинь» Луцьк (1992 р.)
Тренери та гравці ФК «Прикарпаття» – учасники Першого національного чемпіонату
Фрагмент футбольної програмки стартового матчу
«Прикарпаття»
Дійові особи матчу (зліва направо): капітан «Волині» В. Антонюк, арбітр О. Литвиненко і капітан «Прикарпаття» Я. Ватаманюк (7 березня 1992 р., фото П. Белея)
Та чи вдалося комусь із прикарпатських футболістів зірвати обіцяний куш, або ж можливо згадані преміальні так і залишились лежати у касі до кращих часів згадаємо далі разом з Орестом Олексишиним…
***
«Прикарпаття» (Івано-Франківськ) – «Волинь» (Луцьк) – 0:0.
Суддя: О. Литвиненко (Київ).
«Прикарпаття»: Пироженко, Гуменяк, Ватаманюк, Ю. Шулятицький (Винник, 70), Мельничук, Ковальчук, А. Шулятицький, Романчук (Лахмай, 76), Григорчук, Савка, Русак.
«Волинь»: Бурч, Вовчук, Антонюк, Федюков, Польний, Топчієв, Зуб, Федецький (Шухман, 89), Слука, Плотко (Дикий, 87), Мозолюк.
«Після фінального свистка головний тренер «Волині» Мирон Маркевич був лаконічним: «Результатом задоволені. А от гра не сподобалася. В останніх контрольних поєдинках у нашої команди чіткіше проглядався малюнок злагоджених колективних дій».
Але, певно, гостям минулої суботи довелося б, як кажуть, на ходу перешиковувати свої ряди, якби суперник змусив їх це робити. Однак і прикарпатці виглядали трохи безпорадними у пошуках ключів до чужих воріт. Ми, наприклад, збилися з рахунку, стараючись зафіксувати кількість численних довгих навісних передач, з допомогою яких господарі поля спрямовували м’яч у штрафний майданчик «Волині». І робили це, ніби не помічаючи, як упевнено грають на «другому поверсі» захисники луцької команди, а її капітан і головна опора оборони Антонюк – єдиний з учасників матчу отримав п’ятірку.
Зрештою не від хорошого життя івано-франківські футболісти часто збивалися на одверту навалу. Відчувалося, що ранньою весною з перебоями працює «мотор» команди. Можливо, мобільнішим виглядав би її півзахист, якщо б не сиділи на лавці запасних травмований Русановський і Хомин, якого за бійку в кубковому матчі дискваліфікували на один поєдинок. Лише наприкінці звітної зустрічі появився на полі Лахмай.
Важко нам судити про справжню готовність кожного із півзахисників «Прикарпаття», але без нарощування моці в цій лінії не можна розраховувати на високу результативність у грі. От і цього разу форварди команди опинилися на голодному пайку. Та якщо, скажімо, Русак ще деколи брав на себе ініціативу, то Григорчук (кращий снайпер колективу у сезоні-91) без підтримки партнерів цілком загубився (так само, до речі, як і волинянин Плотко, який цього сезону вперше одягнув футболку луцької команди, а торік, виступаючи за нікопольський «Колос», забив найбільше м’ячів у турнірі українських клубів другої ліги).
Як правило, відповідальність за малозмістовну гру в стартових поєдинках перекладають (вибачте за каламбур)… на відповідальність, що важким тягарем лягає на плечі спортсменів. Але не забуваймо, що нинішні кваліфікаційні змагання за право участі у наступному повнокровному чемпіонаті клубів вищої ліги практично не залишають часу на розкачку. Можливо, через це й понад міру суворою виглядає наша рецензія на суботній матч в Івано-Франківську <…>».
Орест Олексишин
(газета «Галичина» від 10 березня 1992 р.)
(газета «Галичина» від 10 березня 1992 р.)
***
Інші матчі стартового туру національного чемпіонату України у другій підгрупі принесли такі результати: Дніпро – Зоря-МАЛС 2:0, Динамо – Металіст 2:1, СКА – Нафтовик 0:1, Буковина – Нива Тр. 2:1.
Далі буде…
***
(малюнок В. Кіндратишина, 1992 р.)
«Волинь» Луцьк (1992 р.)
Тренери та гравці ФК «Прикарпаття» – учасники Першого національного чемпіонату
Фрагмент футбольної програмки стартового матчу
«Прикарпаття»
Дійові особи матчу (зліва направо): капітан «Волині» В. Антонюк, арбітр О. Литвиненко і капітан «Прикарпаття» Я. Ватаманюк (7 березня 1992 р., фото П. Белея)
Ігрова дуель волиняка М. Слуки (ліворуч) та прикарпатця Я. Ватаманюка (7 березня 1992 р.)
Немає коментарів:
Дописати коментар