Хроніка Першого національного з футболу. Ч.15: Потонули у хвилях «Дніпра»

Болюча поразка «Прикарпаття» від «Буковини» суттєво погіршила турнірні перспективи іванофранківців і робила їх шанси у боротьбі за виживання примарними. По-перше, невблаганно зростав очковий відрив конкурентів із зони вильоту від прикарпатців. По-друге, не віщував просвітку і найближчий календар ігор івано-франківського клубу, позаяк далі на нього двічі вряд очікували зустрічі з головними претендентами на медалі першості. І за хронічних проблем в атакувальній ланці команди розраховувати на її особливі звитяги у найближчих поєдинках могли в Івано-Франківську хіба що великі оптимісти.
     Пропустивши 13-й тур чемпіонату, серію з трьох поспіль домашніх матчів «Прикарпаттю» належало завершити перенесеною грою 12-го туру з «Дніпром». Відтермінування цього матчу з 29 квітня на 14 травня було пов’язане з проведенням першого міжнародного поєдинку збірної України проти репрезентації Угорщини.        

     Аналізуючи напередодні цієї зустрічі стан справ у турнірних перегонах, ставало зрозуміло, що для обох дружин будь-який підсумок у ній крім перемоги вважатиметься серйозною невдачею. Дніпрянам, аби реально продовжувати боротьбу за розподіл нагород першості, потрібно було невідкладно скорочувати поточне відставання від лідерів турніру в своїй підгрупі (4 очки від «Динамо» та по 2 очки від «Буковини» і «Ниви» Тр.). А прикарпатцям максимальний результат у протистоянні зберігав би й надалі якісь видимі перспективи, щоб залишитися і на наступний сезон у вищій лізі. Зазначені обставини, а також той факт, що у першому колі очна зустріч між «Дніпром» і «Прикарпаттям» завершилась тільки мінімальною перевагою господарів, заповідали запеклий двобій на івано-франківському стадіоні «Електрон». 

     Висвітлював той матч на сторінках преси і Орест Олексишин, тож далі передаємо йому слово…
***


     14.05.1992. «Прикарпаття» (Івано-Франківськ) – «Дніпро» (Дніпропетровськ) – 0:1 (0:1).  
     Суддя: І. Хіблін (Хмельницький). 
     «Прикарпаття»: Сташко, Хомин (Винник, 74), Ватаманюк, Волосянко, Мельничук, Ковальчук, А. Шулятицький, Романчук (Лахмай, 46), Ю. Шулятицький, Савка, Русак. 
     «Дніпро»: Городов, Горілий, Мамчур (Сасько, 46), Дірявка, Тищенко, Полунін, Похлєбаєв, Максимов, Захаров, Москвин, Думенко (Паляниця, 76). 
     Гол: Думенко (41).

     «Можна було б у розпачі схопитися за голову. Мовляв, хтось ніби наврочив: другий поєдинок підряд іванофранківці програють вдома, пропустивши м’яч у свої ворота наприкінці першого тайму, хоча суперник не мав до цього ніякої переваги.
     Але це лише на перший погляд. Бо як би ми не зичили удачі «Прикарпаттю», для перемоги над «Дніпром», який ще має у своїх рядах кількох досвідчених майстрів, а також перспективних хлопців, усе-таки необхідні вагоміші аргументи, ніж, скажімо, не завжди вміло організований тиск на чужі ворота.
     Чималою мірою доля цієї зустрічі вирішувалася в суперництві півзахисників обох команд. Грою «Дніпра» уміло диригував його капітан Тищенко, але чи не найбільше неприємностей завдав іванофранківцям лівий півзахисник Захаров, швидкі рейди якого двічі ставили їх майже у безвихідь. На 14-й хвилині тільки сміливість Сташка врятувала господарів поля. А вже у другому таймі після удару Захарова м’яч влучив у стійку воріт.
     Тренери «Прикарпаття», зі свого боку, і перед матчем, і під час перерви перекроювали середню лінію команди, бо все-таки не втрачали надії знайти оптимальний її варіант. Але від перестановок футболістів сума їх швидкостей не змінилася: на фоні упевнених дій «Дніпра» наші земляки, зокрема при переході до контратак, виглядали надто повільними, а чималий відсоток технічного браку найчастіше зводив нанівець усі потуги господарів поля врятувати бодай очко.
     – Зрештою, усе закономірно, – підкреслив після фінального свистка присутній на цій зустрічі відомий тренер Йосип Беца. – Різниця у майстерності була таки помітною. Правда, другий тайм іванофранківці провели активніше і якби мали ще трохи спортивного щастя…
     Наш співрозмовник, певно, згадав потужний удар Лахмая у хрестовину воріт. А на 88-й хвилині, коли уперше за весь матч помилився Городов, свого голкіпера підстрахував Тищенко, вибивши м’яч, який спрямував у ціль Савка.
     Це був, до речі, останній шанс господарів поля уникнути поразки, що поставила їх в тупик. Адже порівняно із суперниками («Нафтовиком», «Металістом» і «Зорею-МАЛС»), які також біля критичної межі, іванофранківці на заключній третині турнірної дистанції мають найскладніший розклад ігор – чотири матчі з шести проведуть у гостях. Вже наступного понеділка їх екзаменуватимуть удома київські динамівці, які позавчора у пропущеній зустрічі на своєму полі перемогли – 1:0 тернопільську «Ниву».

Орест Олексишин
(газета «Галичина» від 16 травня 1992 р.)

***
     Окрім того, кількома днями раніше у другій підгрупі відбулися й матчі 13-го туру чемпіонату, який «Прикарпаття» пропускало. У цих поєдинках були зафіксовані наступні результати: Нива Тр. – Металіст 1:1, Волинь – Нафтовик 3:0, Дніпро – СКА 4:3, Зоря-МАЛС – Динамо 1:1. 

      Таблиця чемпіонату (друга підгрупа) станом на 14 травня:

	І	В	Н	П	М	О
Динамо	12	8	4	0	17-6	20
Дніпро	13	7	2	4	17-12	16
Буковина	12	6	4	2	14-8	16
Нива Тр.	14	6	4	4	11-7	16
Волинь	13	7	1	5	18-12	15
Зоря-МАЛС	13	5	2	6	17-17	12
Металіст	12	4	4	4	15-12	12
Нафтовик	12	4	2	6	5-14	10
Прикарпаття	12	2	4	6	3-10	8
СКА	13	0	1	12	6-25	1

     Далі буде…
***

Фрагменти футбольної програмки матчу


Автор переможного гола у складі «Дніпра» С. Думенко (поч. 1990-х рр., фото з сайту: https://ua.tribuna.com)


Дійові особи матчу (зліва направо): арбітр І. Хіблін, дніпрянин В. Горілий, прикарпатці А. Хомин і А. Шулятицький, дніпряни О. Захаров і В. Тищенко (14 травня 1992 р., фото П. Белея)