Перед цим востаннє на офіційну гру до Києва з місцевими динамівцями івано-франківські футболісти (тоді команда майстрів ще носила назву «Спартак») приїздили п’ятнадцять років тому. Тоді, 18 червня 1977 р., прикарпатці зійшлися з киянами в єдиному матчі 1/8 фіналу Кубка СРСР. Якщо згадувати перебіг самої гри та її результат, то нічим несподіваним той поєдинок не відзначався. Без особливих зусиль перемогу в ньому відсвяткували вищі за рангом господарі – 2:0 (після перерви відзначилися О. Бережний і О. Блохін). Але водночас трапилося кілька нетривіальних навколофутбольних подій, пов’язаних із тим візитом спартаківців у столицю України.
Насамперед, після київського матчу до Івано-Франківська більше не повернувся головний тренер першолігового «Спартака» Віктор Жилін. Цей призначений на посаду в колектив на початку сезону 1977-го наставник з перших своїх кроків не знайшов спільної мови з командою. Як наслідок, у стартовій частині чемпіонату івано-франківські футболісти виглядали вельми непереконливо. Станом на середину червня спартаківці з новопризначеним тренером у дванадцяти проведених іграх турніру першої ліги змогли відсвяткувати перемогу лише двічі. Тож майбутня доля цього фахівця в прикарпатському колективі була фактично визначена ще до проведеної кубкової зустрічі з «Динамо». Прощальним дзвоником на вихід для В. Жиліна стало ухвалення ним свавільного рішення призначити своїм підопічним опівдні в день матчу проти динамівців інтенсивне тренування. У відповідь на це футболісти висловили головному тренерові недовіру, відтак за самим поєдинком він вже спостерігав з трибуни.
Зі слів тодішнього легендарного воротаря івано-франківського «Спартака» Тараса Белея (до речі, він входив у тренерський штаб І. Краснецького у першому національному чемпіонаті України), в перерві згаданого матчу стався ще один небуденний трафунок. До роздягальні гостей зненацька забіг… кадебіст і в наказному порядку зажадав від голкіпера замінити свою синьо-жовту форму, вбачаючи у виході в ній на поле націоналістичний підтекст. Белей, який без жодних прихованих політичних помислів одягнув на змагання воротарську амуніцію «підозрілої» для працівників таємних органів кольористики, відмовився виконувати ту голослівну вимогу.
Але й це ще не все. Подейкували, що комусь із вболівальників вдалося пронести на стадіон і розгорнути на трибунах синьо-жовтий стяг. Спроба міліціонерів припинити таке протиправне на ті часи діяння зіткнулася з опором людей, розпочалася обопільна штовханина і хтось упав з верхнього ярусу…
Так сталося, що й навесні 1992-го поїздка «Прикарпаття» в гості до столичного «Динамо» також не обійшлася для провінційного клубу без гучного скандалу. І про це ділі в розповіді Ореста Олексишина…
***
18.05.1992. «Динамо» (Київ) – «Прикарпаття» (Івано-Франківськ) – 2:0 (0:0).
Суддя: В. Авдиш (Сімферополь).
«Динамо»: Мартінкенас, Лужний, Аненков, Безсмертний, Мороз, Ковалець (Леоненко, 46), Яковенко, Заєць, Саленко (Єсипов, 71), Беца, Шаран.
«Прикарпаття»: Сташко, Хомин, Ватаманюк, Волосянко, Мельничук, Лахмай (Ковальчук, 86), А. Шулятицький, Романчук, Ю. Шулятицький (Ковтанюк, 69), Савка, Русак.
Голи: Саленко (55), Леоненко (85).
Попереджені: Безсмертний, Хомин.
«На початку позавчорашньої телетрансляції про цей матч численних шанувальників «Прикарпаття» чекав сюрприз. І здивувала їх, певно, не стільки «суха» нічия після першого тайму, як інформація про те, що івано-франківські футболісти прилетіли до Києва уже без свого головного тренера. Минулої суботи добра половина команди виявила недовір’я Іванові Краснецькому.
Час покаже, чи оправданим був цей своєрідний демарш гравців, які часто відповідальність за невдачі охоче перекладають на плечі однієї особи. Таких «жертв» у «Прикарпатті» не перелічиш. Але ось, що цікаво: Краснецького, як і Віктора Лукашенка у 1973 році та Бориса Стрєльцова в сезоні-88, змусили писати заяву на звільнення десь через шість місяців після сходження з командою на турнірну вершину. І така вже тренерська доля: вчора тебе мало не на руках носили, а сьогодні оголошують персоною нон ґрата.
Повертаючись ще до минулого, нагадаємо, що згодом перед Лукашенком і Стрєльцовим в Івано-Франківську знову знімали капелюха. Зрештою, прогнозувати, як розвиватимуться події у «Прикарпатті» цього разу, не збираємось, тим паче, що такий поворот (наскільки нам відомо) виявився несподіваним і для керівників футбольного клубу.
А щодо чергової поразки іванофранківців, то їм навіть при великому бажанні практично неможливо було у цей критичний для команди момент стрибнути вище власної голови. Адже ніби навмисне спортивна доля розпорядилася суворо, визначивши їм у суперники київське «Динамо».
Правда, тривалий час гості, які, здається, вперше після майже півторарічної перерви мали чотирьох номінальних захисників, з допомогою Сташка тримали свої ворота «на замку». Але на 55-й хвилині і голкіпер, і Хомин, атакуючи Саленка, помилилися, дозволивши форвардові киян відкрити рахунок. А другий м’яч Леоненко забив сильним ударом із-за меж штрафного майданчика.
Між цими ігровими епізодами прикарпатці, яким у старанні не відмовиш, намагалися скористатись найменшою нагодою для контратаки. Двічі – це добре бачили глядачі – ледь не покарали господарів поля за надмірну безпечність. Однак Ю. Шулятицький, завершуючи навісну передачу на лінію воротарського майданчика, не влучив у ціль. А швидкий прорив Русака, який міг завершитися виходом віч-на-віч з Мартінкенасом, Безсмертний зупинив відверто грубим прийомом, за що й дістав попередження.
Це сталося за 15 хвилин до фінального свистка, і на більше гості не спромоглися – сил не вистачило. Не говорячи, уже про майстерність…».
Орест Олексишин
(газета «Галичина» від 20 травня 1992 р.)
*** Інші матчі туру в другій підгрупі принесли такі результати: Металіст – Дніпро 1:0, Нафтовик – Зоря-МАЛС 2:2, СК Одеса – Буковина 3:0.
Таблиця чемпіонату (друга підгрупа) станом на 18 травня:
| І | В | Н | П | М | О | |
| Динамо | 13 | 9 | 4 | 0 | 19-6 | 22 |
| Дніпро | 14 | 7 | 2 | 5 | 17-13 | 16 |
| Нива Тр. | 14 | 6 | 4 | 4 | 11-7 | 16 |
| Буковина | 13 | 6 | 4 | 3 | 14-11 | 16 |
| Волинь | 13 | 7 | 1 | 5 | 18-12 | 15 |
| Металіст | 13 | 5 | 4 | 4 | 16-12 | 14 |
| Зоря-МАЛС | 14 | 5 | 3 | 6 | 19-19 | 13 |
| Нафтовик | 13 | 4 | 3 | 6 | 7-16 | 11 |
| Прикарпаття | 13 | 2 | 4 | 7 | 3-12 | 8 |
| СК Одеса | 14 | 1 | 1 | 12 | 6-25 | 3 |
Далі буде…
***
Фрагмент футбольної програмки матчу
Ю. Й. Шулятицький (стоїть) – в. о. головного тренера «Прикарпаття», починаючи з київського матчу команди (2000-ні рр.,