Золоті вершини івано-франківського «Спартака». Рік 1969-й: орієнтуючись на власні резерви

У одному з попередніх дописів ми розпочали публікацію серії матеріалів Ореста Олексишина, присвячених найбільш пам’ятним сторінкам футбольного минулого івано-франківського «Спартака». Сьогодні пригадаємо як спартаківці торували свій шлях до золотих нагород у першості серед вітчизняних колективів-майстрів класу «Б» в сезоні 1969 р.


«Спартак» Івано-Франківськ (1969 р.)

     «Дебютував «Спартак» у 1956 році в класі «Б» успішно, зайнявши дванадцяте місце серед 18 команд. А наступного сезону прикарпатці здивували багатьох. У 1957 році вони виграли зональний турнір, залишивши позаду сильні на той час клуби – львівський СКВО, «Трудові резерви» з Ленінграда, дніпропетровський «Металург», одеський «Харчовик». До фіналу, крім спартаківців, з інших зон пробилися ленінградський «Адміралтеєць» і тбіліський СКВО. Сильнішими у вирішальних поєдинках були футболісти з берегів Неви.
     Після того нашим землякам довелося відкласти мрію про клас «А». Тривалий час їх переслідували невдачі: починаючи з 1959 року, команда впродовж шести сезонів не могла увійти навіть до першої десятки. У «Спартаку» часто змінювалися тренери і практично кожен з них основну ставку робив на приїжджих футболістів, які не дорожили спортивною честю колективу. Новий злет команди пов’язаний з появою на Прикарпатті групи молодих, обдарованих гравців. Саме їм тренери «Спартака» В. Кириченко і В. Токарєв у сезоні-69 довірили ключові позиції і, як показав розвиток подій, не помилилися у своєму виборі.
      Правда, стартували прикарпатці у чемпіонаті трохи важко. Але поступово вони налагодили свою гру і незадовго до проміжного фінішу очолили турнірну таблицю першої української зони. У другому колі розрив між «Спартаком» і найближчим переслідувачем збільшився, досягаючи часто семи-восьми очок. Щоб чіткіше уявити, яким потужним був ривок лідера, наведемо таку цікаву деталь: першої поразки він зазнав 2 травня, а потім його безпрограшна серія тривала п’ять (!) місяців. Лише у жовтні, достроково здобувши право на участь у фіналі, прикарпатці трохи розслабилися і вдруге залишили поле переможеними.
     Вирішальний турнір шести кращих українських колективів класу «Б» (по три з кожної зони) проходив на івано-франківському стадіоні «Спартак». Суперниками господарів поля були сумські одноклубники, шахтарські команди Горлівки і Свердловська, мукачівські «Карпати» і дніпродзержинський «Прометей».     На початку фіналу наші земляки трохи розчарували своїх прихильників. Але нульова нічия в матчі з свердловським «Шахтарем» була єдиною осічкою івано-франківців. Решту поєдинків вони виграли – у «Прометея» (2:1), горлівського «Шахтаря» (2:0), «Карпат» (2:1), сумського «Спартака» (3:1) і через 14 років команда вдруге подолала золоту вершину.
    В 1969 році чемпіон України, якому дісталася одна з трьох перепусток до другої групи класу «А», відзначався насамперед надійною грою захисту. Без зривів провели сезон обидва воротарі – молодий Іван Краснецький і досвідчений Володимир Ступар. Центральну зону в обороні прикривали капітан «Спартака» Мирослав Григорук і Богдан Горичок. Вони, як і крайні захисники Степан Балан та Юрій Іванов, охоче допомагали партнерам в наступі на чужі ворота. По-різному діяли гравці середньої лінії: Богдан Копитчак, Олександр Мартиненко і Валерій Голубцов виконували на полі великий обсяг роботи, а Степана Рибака, який володів сильним ударом, більше приваблювала атака (у фінальних матчах три його снайперські «постріли» досягли мети). Звичайно, при такій солідній підтримці легше було форвардам. Але Петро Хащевський, Степан Чопей, Михайло Гнатишин не дозволяли собі грати впівсили. Швидкі, завжди націлені на ворота суперника нападники завдавали клопоту захисникам.
    У цьому переможному сезоні футболки «Спартака» одягали також Зіновій Гнатик, Орест Лазуркевич, Віктор Куркотов, Анналі Караданов».

Степан Олежко (Орест Олексишин)
(Щомісячна газета ФК Прикарпаття «Футбольний вісник» від 27 червня 1991 р.).

 


Передматчева програма одного з домашніх поєдинків «Спартака» (1969 р.)


Матч фінальної частини першості УРСР в кл. «Б» на стадіоні «Спартак» (фото В. Леонова, Івано-Франківськ, 1969 р.)


Капітан спартаківців Мирослав Григорук приймає головний трофей чемпіонату з рук відповідального секретаря Федерації футболу УРСР Бориса Шмигельського (фото В. Леонова, Івано-Франківськ, 1969 р.)


«Спартак» Івано-Франківськ – переможець першості УРСР 1969 р.
На знимці (зліва направо): верхній ряд – В. Кириченко (головний тренер) , В. Токарєв (начальник команди), М. Григорук, В. Голубцов, С. Рибак, С. Чопей, С. Балан, З. Гнатик, Ю. Іванов, Б. Горичок, Б. Лангбурд (адміністратор), А. Караданов; нижній ряд – Т. Дейдей (лікар), М. Гнатишин, В. Куркотов, М. Ступар, О. Мартиненко, І. Краснецький, В. Хащевський, Б. Копитчак, О. Лазуркевич.