«Парламент України звернувся до
Міжнародного олімпійського комітету з проханням про визнання НОК України
та участь національної збірної республіки в літніх Олімпійських іграх у
Барселоні. У прийнятому зверненні обґрунтовано право незалежної України
на самостійну участь в олімпійському русі. Підкреслюється, що
республіка вже визнана багатьма країнами. Тут успішно розвиваються всі
олімпійські види спорту і масовий спортивний рух <…>
Це
повідомлення Укрінформу надійшло до редакції через день після того, як
кореспондент «Галичини» взяв інтерв’ю у заступника голови
Івано-Франківської облради «Колоса» Яреми Фрондзея. Розмова також
стосується теми, що нині найбільше хвилює нашу спортивну громадськість.
–
Яремо Миколайовичу, Вам можна щиро позаздрити. Адже Ви були причетні до
офіційного старту спортсменів України, які вперше збірною командою у
міжнародних змаганнях високого рівня виступали під національним
синьо-жовтим прапором…
– Відразу скажу, що наша
поїздка до Монреаля, де проходив розіграш Кубка світу серед плавців,
була під знаком запитання. Для того, щоб заплатити за квитки на літак не
вистачало 3.500 доларів. На початку жовтня ми звернулися до керівництва
Української спортової централі Америки і Канади (УСЦАК), яке наше
прохання обнародувало через місцеву газету «Свобода». Першим
відгукнувся редактор часопису колишній олімпієць Зенон Снилик, що
виявився легким на руку. Після того, як власник готелю в Сомерсвіллі
Микола Бойчук пожертвував 4.000 доларів, болюче для нас питання було
зняте з порядку денного.
– І як зустрів Монреаль приїзд української збірної?
– Не буду зупинятися на всіх деталях. А найбільшої уваги, на мій
погляд, заслуговує такий факт. Перед відкриттям змагань один з
керівників Міжнародної любительської федерації з плавання (ФІНА),
побачивши на величезному флагштоці олімпійського басейну в Монреалі
поруч із прапорами Італії, Німеччини, Канади, Ірландії, Англії, Швеції
незнайоме йому синьо-жовте знамено, звернувся за роз’ясненням до
організаторів турніру. А вони попросили високого гостя глянути на
трибуну, що за спиною в нього. Вона була густо всіяна яскравими
синьо-жовтими прапорцями. Ось таку гарячу і чисельну підтримку
влаштувала нашим спортсменам місцева община української діаспори. (За
свідченням журналіста і спортивного діяча УСЦАК О. Твардовського,
довідавшись, що це прапор країни, яка ще формально не є членом ФІНА,
президент цієї організації К. Маркулеску навіть зажадав від господарів
спортивного форуму негайно зняти стяг. Керівник Федерації плавання
Канади вийшов з цього прикрого становища саме в часі, коли нагороджували
українця П. Хникіна. Він вказав на шаленіючу від радості українську
публіку з численними прапорами і цим неначе попередив високого
чиновника, що не варто йти на такий радикальний вчинок. Поглянувши на
трибуни, президент ФІНА махнув рукою і надалі вже спокійно слідкував за
перебігом змагань. – Ред. примітка автора-упорядника блогу).
До речі, наш дебют самостійною збірною виявився вдалим. Павло Хникін з
Вінниці здобув три золоті й срібну медалі, харків’янка Наталя Шибаєва
привезла додому дві срібні нагороди. Третіми на двох дистанціях
фінішували Євген Логвинов з Харкова і Світлана Бондаренко із Запоріжжя.
– А як загалом сприйняли керівники ФІНА участь команди України в таких престижних змаганнях?
– Образно кажучи, завдяки цій сміливій акції ми вже стали на поріг
Міжнародної любительської федерації з плавання. Її голова Корнеліус
Маркулеску Румунії підкреслив, що уже найближче засідання бюро ФІНА,
призначене на лютий наступного року, може позитивно вирішити подальшу
долю української федерації. Якби з таким же розумінням поставилися до
нас інші міжнародні спортивні організації, то, напевно, і Міжнародний
олімпійський комітет не затягував би із визнанням НОКу України.
– А що з цього приводу думає наша діаспора на Американському континенті?
– Старт збірної України в Монреалі не лишився непоміченим. Сюди із США
спеціально прибули голова проводу УСЦАК Мирон Стебельський, а також
голова олімпійської комісії світового конгресу вільних українців
Всеволод Соколик. Вони підтвердили, що в діаспорі триває збір коштів у
Фонд відродження українського спорту. На їх думку, зібраних грошей
цілком вистачить, аби профінансувати збірну незалежної України на
Олімпійських іграх в Барселоні".
(газета «Галичина» від 24 грудня 1991 р.)
P. S. І наприкінці допису пропонуємо вам кілька фото безпосередніх учасників цього пам'ятного синього-жовтого дебюту національної збірної України на