Олімпійська історія Прикарпаття. Казимир де Роство-Суський

                              Казимир де Роство-Суський (1930-ті рр.)

     У когорті перших до літопису олімпійського руху Прикарпаття вписав своє ім’я майстер верхової їзди на конях Казимир де Роство-Суський. Він, як і герой нашого попереднього допису Маріан Божемський, був учасником Ігор 1924 р. в Парижі. Уродженець Волині Роство-Суський волею долі у 1920-х проходив службу в Станиславівському воєводстві  в 6-у полку уланів і 6-ій Окремій кавалерійській бригаді. Саме звідси він фактично й відправився на олімпійські змагання в Франції.         

      З молодечих літ Роство-Суський виявляв помітне зацікавлення до занять спортом. Поміж іншим його знали як вправного плавця, веслувальника, фехтувальника і стрільця. Проте найбільшої слави на теренах міжвоєнної Польщі він досяг у кінному спорті, яким розпочав серйозно займатися в 1921 р. Через рік 30-літнього військового улана зі Станиславова вже включили до групи з олімпійської підготовки у Варшаві, яку очолив знаний на той час спортовець-наїзник підполковник Карл Роммель. Успіхи Роство-Суського на різноманітних кінних змаганнях на внутрішній арені спонукали польських чиновників весною 1924-го ввести його до складу національної кінної збірної для участі в престижних передолімпійських турнірах.

     Першим міжнародним конкурсом, на якому дебютував Роство-Суський, стали змагання у французькій Ніцці. Серед фахівців, а також широкого загалу любителів кінного спорту його впевнений дебют закордоном виявився справжньою несподіванкою. Польський наїзник разом зі своїм конем Генералом на конкурсах в Ніцці у комплексі здобув одну другу нагороду, двічі був шостим і один раз восьмим. Окрім того, організатори нагородили його ще й почесною відзнакою-кокардою, як одного з кращих наїзників цих змагань.
     Вдалі виступи в конкурсах у французькій Ніцці, а далі й у швейцарській Люцерні фактично подарували  Казимиру де Роство-Суському перепустку на участь в Паризькій Олімпіаді. Напередодні старту в ній часопис «Кур’єр станіславовський» оптимістично рапортував: «Ротмістр Суський виступатиме на службовому коні на прізвисько «Генерал» поручника Завілінського. Цього коня станиславівці могли бачити під час різноманітних конкурсів, на яких він завжди посідає перші місця»...


Польська національна команда на передолімпійському кінному турнірі в Ніцці. К. де Роство-Суський стоїть 1-й праворуч (квітень 1924 р.)


К. де Роство-Суський в складі польської національної команди на передолімпійському кінному турнірі в Ніцці (квітень 1924 р.)


Міжнародний дебют К. де Роство-Суського та його Генерала на передолімпійському турнірі в Ніцці (квітень 1924 р.)


Відзнака за успішний виступ на кінному турнірі в Ніцці, якою з високою ймовірністю був нагороджений саме К. де Роство-Суський. Артефакт було віднайдено у 2013 р. на місці дислокації польської кавалерійської частини в Станиславові у міжвоєнний період (фото з архіву Я. Кваснюка)


Зустріч польської національної команди з організаторами передолімпійського кінного турніру в Люцерні. К. де Роство-Суський стоїть 5-й ліворуч (літо 1924 р.)


Польська делегація на передолімпійському кінному турнірі в Люцерні. К. де Роство-Суський стоїть 1-й ліворуч (літо 1924 р.)

     Та як виявилося невдовзі, рівень конкуренції в Парижі був незрівнянно вищим, ніж гадали собі непосвячені в тогочасних реаліях спортивної верхової їзди станиславівські обивателі. Це, а також інші супутні фактори, не дозволили Роство-Суському виправдати завищені сподівання симпатиків і продемонструвати там серйозні результати.
     Змагання з кінного спорту фактично закривали програму VIII Літніх Олімпійських ігор. У цьому виді спортсмени змагалися протягом 21-27 липня 1924 р. в містечку Коломб, що в околицях французької столиці.  Роство-Суський взяв участь у двох із п’яти офіційних дисциплін. У кінному триборстві (виїздка, біг з перешкодами, конкур) в індивідуальному заліку він посів 24 місце серед 44 заявлених учасників, а в командному заліку в складі національної репрезентації – 7 місце серед 10 збірних. Можливо, що герою нашої розповіді вдалося б продемонструвати й ліпші результати, якби перед самим стартом «не вийшла з ладу» через контузію його головна несуча сила, перевірений часом жеребець Генерал. Тож довелося задіяти резервну конячку Леді, "фізико-технічний" потенціал якої вже був на порядок нижчим.
     Опісля Олімпіади Роство-Суський ще кілька років продовжував брати участь в численних національних та міжнародних кінних змаганнях. А закінчив він свою активну спортивну кар’єру 1927-го перемогою в міжнародному конкурсі у Варшаві. Водночас ще не один рік цей польський олімпієць вірно служив справі верхової їзди як функціонер і тренер.
     На завершення цієї розповіді зауважимо, що любов до спорту і волю до великих перемог у ньому Казимир де Роство-Суський не без успіху прищепив своєму синові Лєшеку. Лишень уточнимо, що нащадок, на відміну від батька, досягнув поважних звитяг не у верховій їзді, а у фехтуванні на шаблях. Сюди слід віднести насамперед вихід Лєшека де Роство-Суського у півфінальну стадію Олімпійських ігор у Гельсінках (1952 р.) і бронзову медаль світової першості в Брюсселі (1953 р.).

Передстартова перевірка коней, заявлених для участі у змаганнях Паризької  Олімпіади (липень 1924 р.)


Суддівське журі на змаганнях з кінного спорту Паризької Олімпіади (липень 1924 р.)


Кінний майданчик на Олімпійському стадіоні в Коломбі (липень 1924 р.)


Виступ К. де Роство-Суського на Леді під час Олімпійського турніру (липень 1924 р.)

Виступ К. де Роство-Суського на Леді під час Олімпійського турніру (липень 1924 р.)


Організатори міжнародного кінного конкурсу у Варшаві вітають К. де Роство-Суського з перемогою (1927 р.)


Лєшек де Роство-Суський на Чемпіонаті світу з фехтування в Брюсселі (1953 р.)

Розповідь підготував Олег Олексишин