З когорти футбольних першопрохідців Станиславова – Сильвестр Барткевич (част. І)

Цими днями минає 110 років з часу проведення спортсменами тогочасного Станиславова своїх прем’єрних футбольних матчів міжміського статусу. Такий поважний ювілей є хорошим приводом згадати як зароджувалася гра мільйонів у місті на берегах Бистриць і одночасно відкрити для сучасників призабуте ім’я піонера місцевого футбольного руху австрійської доби Сильвестра Барткевича...

Сильвестр Барткевич (1915 р.)

     На зламі ХІХ-ХХ ст. Станиславів (теперішній Івано-Франківськ) являв собою провінційне містечко в коронному краї Королівство Галичини і Володимирії, у якому проживало близько 30 тис. населення. На ту пору спортивне життя у місті та його ближчих та дальніх околицях перебувало в зародковому стані. Реформи в шкільництві, які були запроваджені центральним та крайовим освітніми відомствами в останній третині позаминулого віку і мали на меті піднести роль тіловиховання у формуванні фізичного розвитку молодого покоління підданих імперії Габсбургів, просувалися повільно. Пропоновані зміни наштовхувалися на інертність старих педагогічних кадрів, брак добре підготовлених виховників у цій сфері, відсутність відповідних приміщень та майданчиків для занять, нестачу інвентарю. Мотивація молодих людей до особистого фізичного гарту нерідко підривалася нерозумінням і байдужістю до цієї справи з боку їх батьків та широких кіл громадськості. На початку ХХ ст. дещо виправила ситуацію в сфері популяризації тіловиховного руху в Станиславові діяльність перших позашкільних національних спортивно-гімнастичних і пожежних товариств: відділень польських і українських сокольських організацій, української «Січі» і гебрейського «Гакоаху»...


Свято української "Січі" в Станиславові (1900-ті рр.)

     Як свідчать історики вітчизняного спорту, перший футбольний матч на українських етнічних землях відбувся у Львові 1894 р. між місцевою командою і спортсменами з Кракова. Сусідньому Станиславову знадобилося ще більше десятка років, аби перші любителі місцевого копаного м’яча (футболу) змогли публічно заявити про себе.
     Одним із тих, хто наблизив цей день можна справедливо вважати Сильвестра Барткевича. Він народився 1 січня 1890 р. в Надвірній. Вступивши до Станиславівської гімназії, як і більшість ровесників, розпочав гартувати своє тіло на уроках гімнастики. На перервах та в позаурочний час, як того передбачали шкільні циркуляри, гімназисти віддавалися також рухливим іграм і забавам, спільно з учителями відбували походи на природу, літом займалися плаванням на водоймах. Узимку школярі мали можливість користатися з приватної ковзанки на ставку в міському парку, а також кататися на санках та лижах.
     Аналіз шкільних документів державної ц. к. гімназії з польською мовою викладання в Станиславові дає підстави стверджувати, що вже у перші роки ХХ ст. гра в копаний м’яч поступово стає однією з найпопулярніших забав для місцевих учнів у вільний час. Зрозуміло, що на початках гімназисти вправлялися в неї не систематично, час від часу, і, можна припустити, не дотримувалися у процесі гри усіх встановлених приписів. Шкіряну кулю їм доводилося ганяти на галявинах, пасовиськах чи у садах, бо стадіону чи стандартного футбольного майданчика в місті ще не було.
     Свідченням зростання інтересу спортивної громадськості Прикарпаття до футболу є той факт, що про нову для місцевого населення гру не забули і організатори велелюдного Окружного злету польського «Сокола» в Станиславові 1905 р. Серед іншого члени товариства під час різнобарвної показової програми здвигу 11 червня представили до уваги глядачів окремі елементи гри в копаний м’яч. Хтозна, можливо серед 5,5 тис. свідків тієї події був і 15-річний С. Барткевич...


Витяг зі "Звіту дирекції ц. к. гімназії в Станиславові за 1903/4 шкільний рік", де згадуються улюблені ігри гімназистів, включно з футболом, у позаурочний час (1904 р.)


Показові виступи на Окружному злеті польського «Сокола» в Станиславові, де демонструвалися окремі елементи гри у футбол (11 червня 1905 р.)

     Так чи інакше, але стрімко наближався той момент, коли гра у футбол в Станиславові зі стихійної забави невеликої групи підлітків мала набути організованих форм. У перші місяці 1908 р. в середовищі учнів станиславівських державних гімназій з польською мовою викладання майже водночас виникають дві шкільні спілки – «Колко футбольне» та «Спортивний союз» із секцією футболу. Одним із активних членів останньої став гімназист VII б класу новоствореної ІІ ц.к. станиславівської гімназії С. Барткевич. Разом із приятелями по секції він регулярно тричі на тиждень протягом весни-літа цього року відбував тренування на Діброві (нині це територія в межах вулиць Петлюри й Довженка). До настання шкільних канікул дружина «Спортивного союзу» навіть встигла там зіграти 2 поєдинки проти ровесників з «Колка футбольного», репрезентованого учнями І ц.к. станиславівської гімназії. На жаль, результати тих змагань нам не відомі, як  не відомо наскільки відповідали проведені матчі загальноприйнятим приписам гри.
     Футбольна лихоманка в середовищі станиславівських школярів набирає ще більш бурхливого вияву наступного 1908/1909 навч. року. Сприятливим фактором для цього стало довгоочікуване відкриття в Станиславові 1909 р. «Парку забав рухових» Каси ощадності (інша назва «парк Йордана»). Серед майданчиків спортивного комплексу було й упорядковане футбольне поле стандартних розмірів. Весною цього року одночасно із закінченням упоряджувальних робіт по відкриттю спортивної споруди в місті розпочинає свою діяльність загальноміське «Товариство Забав Рухових Ревера», установчі збори якого відбулися наприкінці 1908-го. Ядром організації стала однойменна футбольна команда, а її першими членами учні ІІ ц.к. станиславівської гімназії, серед яких був і 17-річний С. Барткевич...


На вул. Казимирівській (тепер Мазепи) в двоповерховій кам'яниці праворуч містилася ІІ ц.к. станиславівська гімназія з польською мовою викладання, де навчалися С. Барткевич і перші аматори футболу з числа учнівської молоді (поч. ХХ ст.)


Витяг зі "Звіту дирекції ІІ ц. к. гімназії з польською мовою викладання в Станиславові за 1907/8 шкільний рік", де згадується про діяльність футбольної секції  "Спортивного союзу", на базі якої невдовзі повстане ТЗР "Ревера" (1908 р.)

     А вже 20 червня 1909 р. відбувся перший задокументований футбольний міжміський поєдинок в історії станиславівського футболу. На новостворену «Реверу» чекав у сусідньому Львові серйозний екзаменатор в особі спортсменів місцевого клубу «Чарні». Останній розпочав свою діяльність ще в 1903 р. і на момент протистояння мав у своїй організаційній структурі аж 11 дружин. Незважаючи на те, що у цьому матчі станиславівцям протистояв резервний склад львів’ян, різниця у майстерності між суперниками була достатньо помітною – гості зазнали поразки 1:4!
     Через два тижні, 4 липня 1909 р., у Станиславові відбувся матч-реванш. До цього іногородні футбольні клуби в місто ще не приїжджали. Якщо вірити кореспонденту місцевого тижневика «Kurjer Stanislawowski», поєдинок викликав чималий ажіотаж серед городян, які заповнили нововідкриту спортивну арену міста. Резервісти львівських «Чарних» знову були сильнішими – 3:1, хоча гості відзначали, що гравці «Ревери» виглядали значно краще, ніж під час їх першого побачення...


Анонс першого в історії станиславівського футболу міжміського матчу "Чарні" – "Ревера" в часописі "Kuryer Lwowski" від 18 червня 1909 р.


Групова світлина учасників першого в історії станиславівського футболу міжміського матчу "Чарні" – "Ревера". Серед гравців "Ревери", які у білих футболках, 10-й ліворуч С. Барткевич (Львів, 20 червня 1909 р.)

     Невдовзі С. Барткевич успішно складає матуру (іспити на атестат зрілості) в гімназії і розпочинає доросле життя. Та на відміну від кількох своїх колишніх однокласників, попрощавшись з рідною школою, він не полишає заняття спортом.
     Осінню 1909-го у структурі «Ревери» вже налічувалося 3 команди і клуб продовжив писати свій  футбольний літопис. Спочатку 12 вересня станиславівці на запрошення сусідів зі Стрия прибули напіврезервним складом на матчеву зустріч з місцевою «Погонею», у програмі якої були змагання з легкої атлетики та копаного м’яча. У цей день С. Барткевич проявив себе не лише на футбольному полі, але й достойно представив честь товариства на легкоатлетичних змаганнях. Він стартував у 2 видах з 5 (біг на 100 м та метання диску) і став у них переможцем. Що стосується футбольного поєдинку, то напіврезервісти «Ревери» нічого не змогли протиставити трохи більш досвідченій «Погоні» – 0:3.
     Цьогоріч «Ревера» завершила свої футбольні прем’єри матчами з місцевими командами. Варто відзначити дві перемоги – 8:1 і 6:2 – резервістів-реверівців над земляками з «Вікторії», яку репрезентували учні І ц.к. станиславівської гімназії. А основа «Ревери» разом із Барткевичем у складі 26 вересня ущент розтрощила команду «Ческі Тім», зібрану з представників чеської національності, що працювали чи перебували на службі у місті, з рахунком 7:0...


С. Барткевич (сидить у першому ряді 3-й ліворуч) з одноклубниками "реверівцями" (Станиславів, 26 вересня 1909 р.)


Ймовірно найбільш давня на сьогодні футбольна світлина з Станиславова: матч "Ревера" – "Ческі Тім" (26 вересня 1909 р.)

     Наступний 1910 р. став періодом перших серйозних випробувань для ще зовсім юного ТЗР «Ревера». Вони чекали на нього не лише на спортивних аренах, але й в організаційних справах. Вже на початку року правління польського «Сокола», зважаючи на зростаючу популярність діяльності молодих реверівців, розпочало перемовини з їх провідником і знаним популяризатором спорту в краї, банківським працівником  Л. Преговським про перехід на автономних началах під своє крило. З незрозумілих причин цієї інкорпорації не сталося і, як виявилося у подальшому, від цього ділові стосунки між обома спортивними товариствами почали погіршуватися.
     За задумом керівництва «Ревери» своєрідним спортивним актом з відзначення польською громадою міста чергової річниці проголошення Конституції 3 травня мало стати проведення футбольного матчу між «Реверою» і старими знайомими з львівських «Чарних». На жаль, частина громадськості Станиславова, у тому числі окремі впливові представники польського «Сокола», негативно поставилася до такої ініціативи товариства. Опоненти вважали, що організація і промоція даного спортивного заходу не може відбуватися в рамках вшанування такої пам’ятної дати в житті кожного свідомого поляка, а тому футбольну зустріч потрібно ігнорувати. Врешті, матч відбувся в станиславівському парку Йордана 8 травня. Глядачі, більшу частину яких склало місцеве студентство, стали свідками результативної гри. Львів’яни, які цього разу вперше були представлені у Станиславові основним складом, продемонстрували справжній майстер-клас для одноклубників С. Барткевича і відсвяткували перемогу 6:1.
     Наступною неприємністю, яка невдовзі звалилася на реверівців, став їх конфлікт з представниками «Каси ощадності», освітніх закладів міста та провідниками польського «Сокола» стосовно порядку спільного користування майданчиками в парку Йордана. Підопічних Л. Преговського було звинувачено в самочинному їх захопленні для власних потреб. Спроби реверівців спростувати закиди, як несправедливі не мали успіху. У підсумку футболісти «Ревери» змушені були на невизначений час шукати собі притулок на старому майданчику на Діброві.
     Залишившись в рідному місті без облаштованого за всіма вимогами часу футбольного поля, клуб фактично втратив можливість запрошувати в гості до себе серйозні іногородні дружини. Відтак, задля підтримки форми та подальшого удосконалення своєї майстерності, залишалося налагоджувати контакти з представниками сусідніх міст і напрошуватися до них з візитами. Зважаючи на те, що виїзні зустрічі були фінансово досить затратною справою, у 1910 р. станиславівці змогли їх провести тільки дві. Були це перші гостини в Чернівцях, де «Ревера» з перемінним успіхом протистояла «Буковинському спортклубу» – 1:0 і 1:2.
     Осінню повний труднощів для молодого товариства рік таки закінчився втратою ним свого самостійного статусу і входженням на правах відділу ігор і забав рухових «Ревера» до структури місцевого «Сокола».
     Окрім футболу, С. Барткевич отримав можливість продемонструвати свої непересічні фізичні якості ще й на біговій легкоатлетичній доріжці у рамках змагань Всепольського сокольського злету 1910 р. в Кракові. У перегонах спринтерів на дистанції 100 м серед 59 заявлених учасників представник Станиславова увійшов у вісімку кращих атлетів...


Емблема ТЗР "Ревера"


С. Барткевич (стоїть 4-й ліворуч) з одноклубниками "реверівцями" (1910 р.)

     Рік 1911-й, на відміну від попереднього, був для С. Барткевича і «Ревери» більш насиченим та помітно розширив географію футбольних контактів клубу. 23 квітня станиславівці прибули на черговий іспит до Львова до своїх давніх екзаменаторів футболістів «Чарні». Якщо першу половину поєдинку гості провели практично на рівних з досвідченими господарями, то другу повністю провалили – 3:8 (2:3).
     Свіжий урок, отриманий у Львові, пішов станиславівцям тільки на користь в наступних весняних двобоях. Через тиждень в спарингу основного і резервного складу реверівців старші за рангом взяли гору 5:1. 14 травня «Ревера», ведучи по ходу гри, здобула на виїзді в неблизькому Перемишлі почесну нічию 1:1 з «Сяном», а через тиждень на домашній арені легко розібралася з самбірською «Короною» 8:1.
     Ріст спортивної майстерності футболістів «Ревери» не пройшов непоміченим для оргкомітету своєрідної міні-олімпіади під назвою «Ігрища польські», організованої у жовтні цього року львівським «Товариством Забав Рухових». Організатори запросили станиславівців на ці почесні змагання, що задумувалися як втішна патріотична акція для спортсменів Східної Галичини та Малопольщі, позбавлених через політичні фактори шансів репрезентувати польський спорт окремою збірною на прийдешній Літній олімпіаді в Стокгольмі.  Футбольний турнір одноклубники С. Барткевича  розпочали з фіаско 2:9 у поєдинку з майбутнім переможцем турніру, однією з найсильніших краківських дружин «Віслою». І хоча два заключні матчі «Ревери» також завершилися поразками від місцевих клубів «Чарні ІІ» (1:2) та «Лехія» (2:3), але, судячи з  рахунків у них, гості змагань чинили львів’янам достойний опір...


Фрагмент матчу "Чарні" – "Ревера". Станиславівці у білих футболках (Львів, 23 квітня 1911 р.)


Фрагмент матчу "Лехія" – "Ревера". Станиславівці у білих футболках (Львів, 14 жовтня 1911 р.)

Розповідь підготував Олег Олексишин

Далі буде...