Коли
наприкінці 1990-х в Івано-Франківському міськвиконкомі народилася ідея
вшановувати спеціальними відзнаками за особливі заслуги кращих
спортсменів і людей причетних до фізкультурно-спортивної галузі не в
офіційних кабінетах, а в рамках видовищного культурно-мистецького
заходу, навіть автори проєкту не сподівалися, що він стане таким
довгожителем. Причому, доволі популярним. Водночас промахнулися
скептики, мовляв, з часом новозасноване спортивно-мистецьке свято «Ніка»
вичерпає свій ресурс. Оскільки за неписаним законом акції цю почесну
відзнаку можна отримувати лише один раз в житті, то й справді здавалося,
що коло ймовірних претендентів на перемогу практично у кожній
традиційній номінації от-от звузиться до мінімуму. Але, як з'ясувалося,
Івано-Франківськ має у спорті немало людей, достойних такої нагороди. А
наданий «Ніці» з 2007 року статус обласного свята гарантував ще
більший інтерес до неї.
Свою скромну лепту в організацію цього вже традиційного спортивно-мистецького дійства більше десятка років вносив й Орест Олексишин. Разом з колегами-телевізійниками він був відповідальним за підготовку інформаційного відеоряду про номінантів акції.
Зауважимо, що про івано-франківську «Ніку», яка збирала своїх лауреатів та пошановувачів на щорічні святкові зустрічі вже 17 разів, ми згадали саме сьогоднішнього дня не випадково. Адже якраз 27 січня 1999 р. у приміщенні місцевого облдрамтеатру статуетки із зображенням грецької богині перемоги уперше були віднайшли своїх щасливих володарів. Про свої враження від святкової прем’єри в одному з тогочасних дописів із прикарпатцями поділився перший лауреат в номінації «Кращий спортивний журналіст року» Орест Олексишин. Текст цієї публікації й пропонуємо до вашої уваги нижче...
***
« – А знаєте, наше івано-франківське шоу могло б потягатися навіть із столичним, – вихопилось у когось з організаторів спортивно-мистецького свята «Ніка-98» в той момент, як опустилася завіса і богиня перемоги, до котрої упродовж двох годин була прикута увага залу, залишилася самотньо ночувати на вже темній сцені драмтеатру.
На згаданому олімпійському балі чемпіонів у Палаці «Україна», звідки влаштувало телетрансляцію УТ-2, невеличка делегація з Прикарпаття трималася скромно, не претендуючи наразі на будь-які лаври. Зате режисери івано-франківської «Ніки-98» могли б і справді стати на один щабель з київськими колегами. Та ще й, напевно, отримати додаткову оцінку як дебютанти. За сміливість.
Одразу зауважимо, що роботу ведучим цього шоу – відомим акторам Оксані та Романові Іваницьким суттєво полегшили автори документального фільму, спеціально створеного для «Ніки-98» на Каналі-402. І перед тим, як на театральну сцену, котра того вечора стала найвищим п’єдесталом пошани в Івано-Франківську, піднімався хтось з лауреатів (а такої честі у десятці номінацій удостоївся 21 щасливець), на великому екрані пролітали найцікавіші фрагменти з його спортивного життя. Причому тільки в лічених випадках телеоператор Михайло Яремчук робив так звані організовані зйомки, а добрих 90 відсотків відеоматеріалу вибрав, «перелопативши» разом із досвідченим режисером Петром Кришталовичем десь з півсотні своїх чорнових касет, відзнятих у різних ситуаціях за п’ять-шість останніх років. Справжній скарб, який з часом не матиме ціни.
А хіба могли залишити байдужою публіку відеокадри, що зафіксували незабутні для наших краян миттєвості з їх вдалих стартів на Олімпійських іграх, чемпіонатах світу та Європи? І вщерть заповнена зала (всупереч побоюванням організаторів шоу, що в будень, та ще й після низки великих січневих свят, виникнуть проблеми з глядачем) зустрічала ці кусочки фільму з таким непідкупним пожвавленням, начебто розгорталися ці події не в сонячній Атланті або засипаному снігом Нагано, далеких Буенос-Айресі чи Валенсії, а десь зовсім поруч, в рідних краях і саме в цей момент…
Але цього разу свою порцію оплесків отримали не тільки відомі уже й поза межами Прикарпаття майстри, яких шанувальники спорту легко впізнають по світлинах на шпальтах газет і в сюжетах на місцевому телеекрані (Сергій Осович й Сервін Сулейманов, Роман і Василь Вірастюки, Юля Клюкова та Олена Юнчик), а також їх маститі наставники (Дмитро Яремчук, Іван Шарій, Любов Риптик, Мирослав Карабін та Валерій Дем’янов). Треба віддати належне молодому голові міськспорткомітету Орестові Оклієвичу – йому вдалося відстояти свій первісний проект свята, якому особливого колориту надала присутність у колі лауреатів тих, хто зазвичай раніше залишався поза кадром таких акцій. Зокрема керівників двох провідних в області спортивних товариств Ярослава Гонтковського з «України» та Богдана Іваницького з «Колоса», заступника директора коледжу фізвиховання Івана Карповича, завідувача кафедри фізвиховання Прикарпатського університету Мирослава Ступара (а ці навчальні заклади – на чільних позиціях не лише в івано-франківському студентському спорті)…
І ще один, вельми промовистий факт виплив на поверхню уже тоді, коли лауреати за традиційним фужером шампанського «обмивали» свої симпатичні відзнаки (вітаючи водночас з днем народження одного зі щасливців – арбітра міжнародної категорії з волейболу Михайла Мельника). Як з’ясувалося, вчитель фізкультури української гімназії №1 Микола Яремчук, потрапивши до кола обраних не просто так, за компанію авторитетові старшого брата, а цілком заслужено, усе-таки мав би подякувати йому. Бо 25 років тому саме Дмитро загітував молодшого, котрий подавав у спорті непогані надії, покинути інститут нафти і газу, щоб вступити до фізкультурного. Нині Микола переконаний, що нічого не втратив, а навпаки, виграв, по-справжньому знайшовши себе на вчительській царині. Та й не біда, що серед його вихованців нема ні чемпіонів, ні рекордсменів України. Зате він навчає їх з малих літ поваги до фізкультури. І робить власну справу так переконливо, що цього не могла обминути увагою «Ніка-98».
Погоджуємося, що, можливо, у поле її зору потрапили не всі, хто мав би право бути на подіумі. А для когось, напевно, така щаслива мить виявилася авансом, який ще треба буде відпрацьовувати. І знаємо також, що уже появились ображені, котрі в компанії обраних хотіли б побачити насамперед себе та й взагалі складали б її на свій смак.
Але не все, шановні, ще втрачено. Тим паче, якщо здійсниться заключне побажання ведучих шоу-марафону: «До зустрічі, «Ніка-99»!..».
А чому б і ні?..».
(газета «Тижневик Галичини» від 4 лютого 1999 р.)
P. S.
Роман Вірастюк – легкоатлет (штовхальник ядра), срібний призер чемпіонату СРСР 1991 р., 17-разовий чемпіон і 8-разовий володар Кубка України. Бронзовий призер чемпіонату Європи 1994 р., 4-разовий срібний призер Кубка Європи (1994, 1995, 1999, 2000 рр.). Чемпіон Європи серед клубів у 2002 р. Учасник трьох Олімпійських ігор (Атланта –1996 р., Сідней – 2000 р., Афіни – 2004 р.).
Василь Вірастюк – легкоатлет (штовхальник ядра) і стронгмен, заслужений майстер спорту України, неодноразовий чемпіон України і чемпіон світу в силовому багатоборстві.
Юлія Клюкова – фрістайлістка, учасниця Зимових Олімпійських ігор 1998 р. в японському Нагано у змаганнях лижних акробатів (8-е місце).
Олена Юнчик – фрістайлістка, срібна призерка юніорського чемпіонату світу 1997 р., учасниця Зимових Олімпійських ігор 1998 р. в японському Нагано у змаганнях лижних акробатів (10-е місце).
Сервін Сулейманов – боксер, майстер спорту України міжнародного класу, п'ятиразовий чемпіон України, переможець кубка Європи серед дорослих, чемпіон Світу серед юніорів, учасник Олімпійських ігор 2000 року в Сіднеї (Австралія).
Дмитро Яремчук – Заслужений тренер України з легкої атлетики і Заслужений працівник фізичної культури та спорту України. Був особистим тренером членів збірної України з легкої атлетики С. Осовича, І. Шепетюк, Х. Стуй, Р. Бублика.
Іван Шарій – Заслужений тренер України з легкої атлетики, Заслужений працівник фізичної культури та спорту України. Серед його вихованців були такі знані прикарпатські атлети, як брати Вірастюки, Т. Ляхович, Г. Облещук, Л. Григурко.
Любов Риптик – спортивний функціонер, особистий тренер з фрістайлу учасниць Зимових Олімпійських ігор 1998 р. в японському Нагано Ю. Клюкової та О. Юнчик.
Валерій Дем’янов – Заслужений тренер України з боксу. Серед його найзнаніших вихованців – С. Сулейманов, В. Поляков, О. Козлан.
Мирослав Карабін – Заслужений тренер України, суддя міжнародної категорії з боксу і спортивний функціонер.
Ярослав Гонтковський – спортивний функціонер, перший голова крайової організації ФСТ «Україна» , Заслужений працівник фізичної культури та спорту України.
Богдан Іваницький – спортивний функціонер і тренер, тривалий час очолював облради ДСТ «Колос» і ДСТ «Спартак».
Іван Карпович – педагог і спортивний функціонер, Заслужений працівник фізичної культури та спорту України.
Мирослав Ступар – футболіст, арбітр ФІФА, тренер і спортивний функціонер, Заслужений працівник фізичної культури та спорту України.
Михайло Мельник – суддя міжнародної категорії з волейболу, спортивний функціонер і тренер, Заслужений працівник освіти України.
Микола Яремчук – легкоатлет, педагог, Заслужений учитель України.
Орест Олексишин – журналіст, автор сотень газетних публікацій на спортивну тематику («Прикарпатська правда», «Комсомольський прапор», «Галичина», «Тижневик Галичини», «Спортивна газета», «Український футбол», «Футбол-хоккей», «Советский спорт»), коментатор та автор-ведучий спортивних програм на івано-франківському ТБ.
***
Лауреати "Ніки-1998" зі своїми