Фортуна посміхається сильним

Так вже сталося, що в царині спорту існують такі його види, які в силу різних обставин обділені широкою популярністю публіки, про них мало розповідають ЗМІ, тож подекуди пересічний обиватель навіть не підозрює про їх існування, не кажучи вже про знайомство з найбільш знаними спортсменами і фахівцями відповідної галузі.

     Якщо заглибитися на кілька десятиліть назад в спортивне минуле Прикарпаття, виявиться, що свій помітний внесок у скарбницю спортивних звитяг краю на змаганнях найвищого рівня тривалий час стабільно робили місцеві аматори … радіоспорту. Однією із тих, хто в 1970-х неодноразово піднімався на п’єдестали пошани першостей УРСР і СРСР у спортивному "полюванні на лисів" (радіопеленгації) була випускниця радіотехнічної школи Івано-Франківської обласної організації ДТСААФ, студентка місцевого Інституту нафти і газу Галина Кузнецова.
     Після першої серйозної перемоги 17-літньої школярки з обласного центру на дорослому республіканському рівні влітку 1975 р. на сторінках прикарпатської преси з-під пера Ореста Олексишина з’явився ось цей матеріал-знайомство з юною чемпіонкою та її наставниками під промовистою назвою "Фортуна посміхається сильним"…


Галина Кузнецова (1975 р.)

      "Подруги крутилися перед дзеркалом, востаннє приміряючи бальні сукні. А Галя мовчки складала свій нехитрий багаж і намагалася посміхнутися, хоч до горла підкочувався гіркий клубочок. Через кілька годин дівчата кружлятимуть у вальсі, а її швидкий експрес помчить до Житомира, і зустріне вона схід сонця не в гурті однокласників, а в далекій дорозі. Звичайно, можна було відмовитися, поскаржившись на втому, що, справді, налягла після іспитів. Але ж попереду – не рядові змагання. Підводити збірну команду області в спартакіадний рік вона не мала права…
Невдовзі телетайп приніс лаконічну, радісну звістку. Випускниця Івано-Франківської середньої школи №3 Галина Кузнецова – чемпіонка VI літньої Спартакіади України з "полювання на лисиць".
     …Вона довго і вперто шукала у спорті власну стежину. Баскетболісти не взяли її до своєї компанії – в молодших класах Галя була низенькою на зріст. Два роки вчилася вправно орудувати шпагою, та мушкетер з неї не вийшов. Одвернулося щастя і в гімнастиці. А воно, виявляється, чекало на дівчину в зовні непоказному, але цікавому виді радіоспорту.
     Друзі спочатку дивувалися: ну що за радість годинами продиратися крізь лісові хащі, щоб нарешті нащупати добре замасковану «лисицю» (радіопередавач)? Але для цього, доводила їм Галя, потрібні не лише бажання, наполегливість. Часто і прудкі ноги не виручать, якщо погано знатимеш будову і принцип дії портативного приймача-пеленгатора. Компас і карта – також надійні помічники в умілих руках.
     Галя Кузнецова порівняно швидко оволоділа складним мистецтвом радіомисливця. Восьмикласницею здобула «срібло» на республіканських змаганнях школярів, наступного літа – "золото". П’ятиразова чемпіонка республіки Марія Шемрай, яка з перших днів тренувала Галю, була тоді не дуже щедрою на похвалу. З власного досвіду знала, як важко, навіть після кількох успіхів, утримати дівчат у секції. На спробу тренера збільшити обсяг занять вони, як правило, відповідають тривалою мовчанкою, а потім взагалі «зникають з горизонту». Бо не легка все-таки справа – «полювання на лисиць», і відданість їй зберігають одиниці.
     – Пригадую, тоді ми говорили з Галею відверто, по-дорослому, – каже М. І. Шемрай, – і, насамперед, про те, що кожен новий старт вимагатиме чималих сил, умілого їх розподілу. Тому й вирішили серйозно зайнятися фізичною підготовкою.
     Можна без перебільшення сказати, що тут у Галі також хороший наставник. Її взяв під свою опіку шкільний учитель фізкультури І. П. Барсов, людина палко віддана спортові. Влітку тренувалася в групі легкоатлетів, узимку – на лижні. А крім того, посилені заняття з радіосправи у клубі обкому ДТСААФ. І все це при одній умові: вчитися за шкільною партою лише на 4 і 5.
     Перед стартом на спартакіадній трасі, що пролягала в лісі під Житомиром, Галя Кузнецова, як завжди, трохи хвилювалася. Поруч, в одному коридорі, готувалася до боротьби торішня переможниця республіканської першості школярів Світлана Литовченко з Донецька. Коли рушили в дорогу, Галя відчула, що уроки фізичної підготовки, які дав їй Барсов, не пропали безслідно.   
     П’ятикілометрову дистанцію вони долали, наступаючи одна одній на буквально на п’яти. Кузнецова програла Литовченко усього 6 секунд. А наступного дня Галя випередила давню суперницю і за сумою часу показала найкращий результат.
     Тепер її часто запитують: яка ж вона, золота медаль Спартакіади, певно, важка дуже? Галя, щасливо всміхаючись, знизує плечима. Вона, здається, над цим ще й не замислювалася".

Орест Олексишин
(газета "Прикарпатська правда" від 27 липня 1975 р.)

Іван Барсов – учитель фізкультури СШ №3 м. Івано-Франківська

 

Марія Шемрай – багаторазова чемпіонка першостей УРСР і призерка першостей СРСР з радіоспорту, тренер Галини Кузнецової (1971 р.)


Марія Шемрай (друга ліворуч) під час підготовки збірної Івано-Франківської області до республіканської першості (фото В. Миговича, 1981 р.)


Галина Кузнецова в процесі "полювання на лисів" (фото з сайту https://qrz.if.ua/clublife/426-sportivn-rodini.html)


Галина Кузнецова (друга ліворуч) в колі рідних (2000-ні рр., фото з сайту https://qrz.if.ua/clublife/426-sportivn-rodini.html)

     P. S. За інформацією інтернет-ресурсу "Клуб радіоаматорів "Прикарпаття", окрім Галини Кузнецової, творцями радіоспортивної слави Івано-Франківщини у різний час на найвищому рівні були також Орися Стефіник, Михайло Данилюк, Марія Шемрай… Їхні високі досягнення стали насамперед результатом кропіткої фахової роботи Заслуженого тренера України Василя Присяжнюка, а також багаторічного керівника радіотехнічної школи Івано-Франківської обласної організації ДТСААФ (на жаль, цей заклад припинив своє існування в 2009 р.), майстра спорту і батька героїні нашої публікації Володимира Кузнецова.
     А чим живуть аматори радіоспорту Прикарпаття сьогодні можна дізнатися на їхньому сайті: https://qrz.if.ua/.