Біля витоків станіславського «Спартака» – перші матчі, перші голи

У другій половині ХХ ст. своєрідною спортивною візиткою Івано-Франківщини (Станіславщини) на всесоюзній та республіканській аренах кілька десятиліть поспіль були футболісти «Спартака» з обласного центру. Як не дивно, але в історії цього самобутнього колективу і дотепер зустрічаються окремі «білі плями». Особливо це стосується перших років становлення футбольної дружини. Тривалий час місцеві спортивні функціонери, журналісти, вболівальники передовсім акцентували увагу на висвітленні і популяризації клубного минулого спартаківців, починаючи з періоду набуття ними статусу команди майстрів у середині 1950-х. І тільки в останнє десятиліття минулого віку у колі всіх зацікавлених осіб на шпальтах івано-франківських пресових видань пожвавилася дискусія довкола проблеми дослідження витоків футбольного «Спартака», зокрема, встановлення року його заснування і дати проведення прем’єрного поєдинку. Тож у цьому дописі спробуємо систематизувати відповідні матеріали з даного питання, у тому числі й скупу інформацію з сторінок прикарпатських часописів 1940-х років. Тим паче, історичний календар минулого спонукає нас не відкладати цю справу в шухляду. Адже цьогоріч виповнюються 80 літ з часу створення станіславського «Спартака», а у день, коли публікується даний допис, – 21 квітня, футболісти-спартаківці провели свій перший, задокументований у пресі матч.

Міжнародний мотокрос на Вовчинецьких горбах (1969 р.)

Золоті вершини івано-франківського «Спартака». Рік 1955-й: з другої спроби у чемпіони

Цієї весни виповнюється 80-та річниця з дня появи на спортивній мапі України футбольного клубу «Спартак» (Станіслав / Івано-Франківськ). За весь час існування в багатій історії спартаківців було все – злети і падіння, безбарвні сезони і вимушена зміна назви команди у 80-х. Та для симпатиків цього самобутнього колективу різних поколінь найбільш цінними і пам’ятними, мабуть, є миттєвості, коли прикарпатці підкорювали найвищі вершини республіканських першостей та добивалися поважних змагальних успіхів на всесоюзній арені.
     Свого часу на зорі Незалежності на сторінках місцевої преси з’явився цикл матеріалів авторства Ореста Олексишина, присвячених найбільшим звитягам футболістів «Спартака» в його клубній історії. Тож цим дописом започатковуємо їх публікацію у нашому блозі, аби не лише згадати ті часи, але й віддати шану творцям тих славних перемог прикарпатського футболу...


«Спартак» Станіслав (1955 р.) 

Він же Рус…ов, він же Кра…ар, він же Оле…ко

У сучасну добу віртуальної комунікації та панування соціальних інтернет-мереж використання будь-ким з охочих для власного позначення в паралельній реальності вигаданих імен (нікнеймів) є буденною справою. А в минулі, навіть відносно недалекі, часи творення прибраного імені (псевдоніму) задля активного використання в публічному просторі було притаманне тільки представникам окремих соціальних верств, серед яких, передовсім, вирізнялися творчі люди – актори, літератори, музиканти, художники.  Не гребувала подібною практикою і журналістська спільнота, відповідно не став винятком і Орест Олексишин.

Минуле і сьогодення ворохтянських трамплінів

До уваги усіх зацікавлених минулим прикарпатського краю відеокомпіляція сюжетів радянської кінохроніки 50-х – 60-х років ХХ віку присвячених лижним змаганням у Ворохті. Не одне десятиліття місцеві трампліни слугували базою для олімпійської підготовки спортсменів, а також були традиційним місцем проведення різних за рангом турнірів, у тому числі міжнародних...

 

 

Осип Хома : життя на ринзі та поза ним

Якщо заглянути у вчорашній день прикарпатського спорту, ну от хоча би за останні пів віку, можна помітити, що чи не найбільше славних сторінок у його літопис вписали місцеві майстри боксу. Юрій Богданов і Сергій Мічник, Віталій Копитко і Володимир Колесник, Андрій Федчук і Сервін Сулейманов, Віктор Поляков і Олександра Козлан – усі вони у свій час привозили на Прикарпаття нагороди найвищого ґатунку не тільки зі змагань на внутрішній арені, але й з найпрестижніших міжнародних турнірів, а дехто навіть з олімпійських ігор. А коли зануримося у те ж таки сивочоле минуле нашого краю ще глибше на кілька десятиліть, то побачимо за спинами згаданих вище тріумфаторів іще одну величну постать – боксера Осипа Хому. Спортивний життєпис цього українця зі Станиславова дає підстави справедливо вважати його справжнім провісником прийдешніх перемог прикарпатської школи боксу...


О. Хома (фото Б. Леманського, 1938 р.)
      

VІІ турнір пам'яті Ореста Олексишина

Як повідомляє офіційна фейсбук-сторінка  Івано-Франківської обласної спілки журналістів НСЖУ, 30 листопада 2019 р. в Івано-Франківську відбулася VІІ спартакіада Пам’яті президента Асоціації спортивних журналістів Прикарпаття Ореста Олексишина. Такий захід спілчани започаткували ще 2012 р., відколи він й став традиційним.

    

Фортуна посміхається сильним

Так вже сталося, що в царині спорту існують такі його види, які в силу різних обставин обділені широкою популярністю публіки, про них мало розповідають ЗМІ, тож подекуди пересічний обиватель навіть не підозрює про їх існування, не кажучи вже про знайомство з найбільш знаними спортсменами і фахівцями відповідної галузі.

     Якщо заглибитися на кілька десятиліть назад в спортивне минуле Прикарпаття, виявиться, що свій помітний внесок у скарбницю спортивних звитяг краю на змаганнях найвищого рівня тривалий час стабільно робили місцеві аматори … радіоспорту. Однією із тих, хто в 1970-х неодноразово піднімався на п’єдестали пошани першостей УРСР і СРСР у спортивному "полюванні на лисів" (радіопеленгації) була випускниця радіотехнічної школи Івано-Франківської обласної організації ДТСААФ, студентка місцевого Інституту нафти і газу Галина Кузнецова.
     Після першої серйозної перемоги 17-літньої школярки з обласного центру на дорослому республіканському рівні влітку 1975 р. на сторінках прикарпатської преси з-під пера Ореста Олексишина з’явився ось цей матеріал-знайомство з юною чемпіонкою та її наставниками під промовистою назвою "Фортуна посміхається сильним"…


Галина Кузнецова (1975 р.)

З когорти футбольних першопрохідців Станиславова – Сильвестр Барткевич (част. ІІ)

Слід зауважити, що футбольна кар’єра С. Барткевича припала на ті часи, коли ще не існувало жодних натяків на професійний спорт. Тож молодій людині варто було задуматися про власне майбутнє. У Станиславові Сильвестр напередодні Першої світової війни закінчив Учительську семінарію. Крім того, він паралельно протягом 1909-1914 рр. здобував юридичну освіту на відділенні права Львівського університету.
     При цьому у вільний від навчання час С. Барткевич не полишає свого кількарічного захоплення футболом. Здібного спортсмена з провінції, який мешкав у період навчання у Львові, наприкінці 1911 р.  швидко залучили до своїх лав керівники футбольної секції місцевої «Погоні»...


У часі дебютного сезону С. Барткевича (стоїть 1-й ліворуч) в складі львівської "Погоні" (1912 р.)