Тенісна одіссея Любомира Чайківського

Прикарпатський теніс має власні понад вікові традиції. Згадки про появу перших майданчиків для вправляння в цій грі у найбільших тоді містах краю Станиславові та Коломиї припадають ще на початок минулого століття. Та тільки після закінчення Першої світової тенісний рух на Станиславівщині набирає якихось організованих форм і відносно сталої популярності. Одночасно з цим поміж тутешніх тенісистів почали з'являтися майстри великої ракетки, які переросли локальний рівень і достойно представляли рідний край на загальнонаціональних та міжнародних змаганнях.
     Серед таких спортсменів на перше місце без зайвої скромності можна висунути коломиянина Любомира Чайківського (в іншомовних джерелах зазвичай згадується як Чайковський). На сьогодні його ім'я ніяк не можна віднести до когорти малознаних чи забутих. Свого часу згадки про цього обдарованого українського тенісиста у своїх працях і журналістських нарисах залишили кілька наших діаспорних авторів, а вже у новітні часи й декотрі коломийські краєзнавці. Однак зібрані ними біографічні матеріали не назвеш вичерпними, а окремі факти з життєпису спортсмена там або не висвітлені взагалі, або потребують уточнень. Відтак цим дописом спробуємо зробити і свій посильний внесок у справу творення повновартісного спортивного портрета самобутнього тенісного таланта Покутської землі.

    

Крізь «залізну завісу» на Землю своїх предків

Майже три десятиліття тому, в останній декаді червня 1991 р., чимало мешканців західноукраїнських міст і містечок стали свідками справді неординарної спортивної події, про яку ще кілька років тому не могло й бути мови. На Землю своїх батьків  висадився спортивний десант з американського континенту. Збірні Української Спортової Централі Америки і Канади (УСЦАК) з футболу, волейболу, тенісу, плавання і шахів чисельністю близько 120 спортсменів відбули направду історичне турне по Галичині, Волині та Закарпатті, приурочене святкуванню 80-річного ювілею СТ «Україна». Окрім них, в цій поїздці взяло участь ще до трьох сотень діаспорян, членів родин безпосередніх учасників акції та інших симпатиків спортивного руху.
     Сам факт приїзду такої численної делегації УСЦАК викликав помітний ажіотаж і на Прикарпатті, на аренах якого святкові імпрези відбулися протягом двох днів – 26-27 червня. З огляду на те, що Івано-Франківська область тривалий час перебувала у статусі «закритої» території, куди доступ іноземних делегацій, у тому числі спортивних, внаслідок розташування там стратегічних військових баз і підприємств військово-промислового комплексу був вкрай обмеженим, така офіційна зустріч зі своїми заокеанськими братами по крові була з розряду надзвичайних.
     Зрозуміло, що не міг не побувати в епіцентрі цього культурно-національного дійства і Орест Олексишин – на той час журналіст першої демократичної газети краю «Галичина». Враження від побаченого він виклав у своїй статті «Будьмо знайомі, «Містер Ч.»!», яку й публікуємо нижче…