VІІІ турнір пам'яті Ореста Олексишина

23 жовтня журналістська спільнота Прикарпаття вже увосьме мала нагоду віддати данину пам’яті Орестові Олексишину на традиційній спартакіаді його імені. Якщо попередні турніри-меморіали відбувалися в Івано-Франківську, то цьогоріч місцем проведення заходу було обрано малу Батьківщину  Ореста Олексійовича – приміські Микитинці…


Учасники VІІІ спартакіади Пам’яті Ореста Олексишина (фото з Фейсбук-сторінки  Івано-Франківської обласної спілки журналістів НСЖУ)

Богиня перемоги приходить у гості тільки раз на рік

     Коли наприкінці 1990-х в Івано-Франківському міськвиконкомі народилася ідея вшановувати спеціальними відзнаками за особливі заслуги кращих спортсменів і людей причетних до фізкультурно-спортивної галузі не в офіційних кабінетах, а в рамках видовищного культурно-мистецького заходу, навіть автори проєкту не сподівалися, що він стане таким довгожителем. Причому, доволі популярним. Водночас промахнулися скептики, мовляв, з часом новозасноване спортивно-мистецьке свято «Ніка» вичерпає свій ресурс. Оскільки за неписаним законом акції цю почесну відзнаку можна отримувати лише один раз в житті, то й справді здавалося, що коло ймовірних претендентів на перемогу практично у кожній традиційній номінації от-от звузиться до мінімуму. Але, як з'ясувалося, Івано-Франківськ має у спорті немало людей, достойних такої нагороди. А наданий «Ніці» з 2007 року статус обласного свята гарантував ще більший інтерес до неї.

Перша спеціалізована ДЮСШ з футболу на Прикарпатті

Коли 45 років тому, у січні 1976-го, на базі нечисельних груп футбольної підготовки при команді першої союзної ліги івано-франківського «Спартака» створювалася перша на той час в області спеціалізована школа олімпійського резерву, це стало неабиякою подією у спортивному житті краю. Через п’ять років у результаті передачі команди майстрів разом зі спортшколою на баланс місцевого заводу «Позитрон» обидві змінили свою назву на «Прикарпаття». Слід зауважити, що за час своєї роботи в останній чверті минулого століття тренери СДЮСШОР «Спартак» / «Прикарпаття» спільно з підопічними ставали переможцями першостей всесоюзних спорттовариств «Спартак» і «Зеніт», а також неодноразово тріумфували у чемпіонатах України. Серед інших, ця школа дала путівку у світ професійного футболу таким знаним і поза межами Івано-Франківщини майстрам шкіряного м’яча, як Ярославу Думанському, Ігорю та Миколі Юрченкам, Валентину Москвіну, Василю Гуменяку, Миколі Волосянку, Петру Русаку, Олегу Рипану, Анатолію Редушку, Василю Тофану. У різний час азам спортивної майстерності кілька поколінь юних футболістів краю тут навчали: Мирослав Думанський, Степан Рибак, Юрій Шайкін, Борис Пазухін, Іван Краснецький, Річард Гуцуляк, Ярослав Притула, Петро Кушлик, Тарас Белей, Степан Балан, Михайло Гнатишин, Віктор Козін, Володимир Мельниченко, Микола Пристай, Михайло Мойсей, Валерій Голубцов, Ярослав Павліський, Віктор Поптанич…
      Чималою мірою основні віхи з історії СДЮСШОР «Спартак» / «Прикарпаття» можна відслідкувати із журналістських матеріалів різних років авторства Ореста Олексишина. У них він висвітлював не лише перемоги і успіхи шкільних наставників та їхніх учнів, але й робочі будні та проблеми з життя навчального закладу. Сьогодні ж запропонуємо вашій увазі публікацію 1976 року, у якій Орест Олексишин розповів про перші кроки футбольної СДЮСШОР у Івано-Франківську…

Він же Рус…ов, він же Кра…ар, він же Оле…ко

У сучасну добу віртуальної комунікації та панування соціальних інтернет-мереж використання будь-ким з охочих для власного позначення в паралельній реальності вигаданих імен (нікнеймів) є буденною справою. А в минулі, навіть відносно недалекі, часи творення прибраного імені (псевдоніму) задля активного використання в публічному просторі було притаманне тільки представникам окремих соціальних верств, серед яких, передовсім, вирізнялися творчі люди – актори, літератори, музиканти, художники.  Не гребувала подібною практикою і журналістська спільнота, відповідно не став винятком і Орест Олексишин.

Осип Хома : життя на ринзі та поза ним

Якщо заглянути у вчорашній день прикарпатського спорту, ну от хоча би за останні пів віку, можна помітити, що чи не найбільше славних сторінок у його літопис вписали місцеві майстри боксу. Юрій Богданов і Сергій Мічник, Віталій Копитко і Володимир Колесник, Андрій Федчук і Сервін Сулейманов, Віктор Поляков і Олександра Козлан – усі вони у свій час привозили на Прикарпаття нагороди найвищого ґатунку не тільки зі змагань на внутрішній арені, але й з найпрестижніших міжнародних турнірів, а дехто навіть з олімпійських ігор. А коли зануримося у те ж таки сивочоле минуле нашого краю ще глибше на кілька десятиліть, то побачимо за спинами згаданих вище тріумфаторів іще одну величну постать – боксера Осипа Хому. Спортивний життєпис цього українця зі Станиславова дає підстави справедливо вважати його справжнім провісником прийдешніх перемог прикарпатської школи боксу...


О. Хома (фото Б. Леманського, 1938 р.)
      

VІІ турнір пам'яті Ореста Олексишина

Як повідомляє офіційна фейсбук-сторінка  Івано-Франківської обласної спілки журналістів НСЖУ, 30 листопада 2019 р. в Івано-Франківську відбулася VІІ спартакіада Пам’яті президента Асоціації спортивних журналістів Прикарпаття Ореста Олексишина. Такий захід спілчани започаткували ще 2012 р., відколи він й став традиційним.

    

Фортуна посміхається сильним

Так вже сталося, що в царині спорту існують такі його види, які в силу різних обставин обділені широкою популярністю публіки, про них мало розповідають ЗМІ, тож подекуди пересічний обиватель навіть не підозрює про їх існування, не кажучи вже про знайомство з найбільш знаними спортсменами і фахівцями відповідної галузі.

     Якщо заглибитися на кілька десятиліть назад в спортивне минуле Прикарпаття, виявиться, що свій помітний внесок у скарбницю спортивних звитяг краю на змаганнях найвищого рівня тривалий час стабільно робили місцеві аматори … радіоспорту. Однією із тих, хто в 1970-х неодноразово піднімався на п’єдестали пошани першостей УРСР і СРСР у спортивному "полюванні на лисів" (радіопеленгації) була випускниця радіотехнічної школи Івано-Франківської обласної організації ДТСААФ, студентка місцевого Інституту нафти і газу Галина Кузнецова.
     Після першої серйозної перемоги 17-літньої школярки з обласного центру на дорослому республіканському рівні влітку 1975 р. на сторінках прикарпатської преси з-під пера Ореста Олексишина з’явився ось цей матеріал-знайомство з юною чемпіонкою та її наставниками під промовистою назвою "Фортуна посміхається сильним"…


Галина Кузнецова (1975 р.)

З когорти футбольних першопрохідців Станиславова – Сильвестр Барткевич (част. ІІ)

Слід зауважити, що футбольна кар’єра С. Барткевича припала на ті часи, коли ще не існувало жодних натяків на професійний спорт. Тож молодій людині варто було задуматися про власне майбутнє. У Станиславові Сильвестр напередодні Першої світової війни закінчив Учительську семінарію. Крім того, він паралельно протягом 1909-1914 рр. здобував юридичну освіту на відділенні права Львівського університету.
     При цьому у вільний від навчання час С. Барткевич не полишає свого кількарічного захоплення футболом. Здібного спортсмена з провінції, який мешкав у період навчання у Львові, наприкінці 1911 р.  швидко залучили до своїх лав керівники футбольної секції місцевої «Погоні»...


У часі дебютного сезону С. Барткевича (стоїть 1-й ліворуч) в складі львівської "Погоні" (1912 р.)

   

З когорти футбольних першопрохідців Станиславова – Сильвестр Барткевич (част. І)

Цими днями минає 110 років з часу проведення спортсменами тогочасного Станиславова своїх прем’єрних футбольних матчів міжміського статусу. Такий поважний ювілей є хорошим приводом згадати як зароджувалася гра мільйонів у місті на берегах Бистриць і одночасно відкрити для сучасників призабуте ім’я піонера місцевого футбольного руху австрійської доби Сильвестра Барткевича...

Сильвестр Барткевич (1915 р.)

Важка дорога на Олімп

Серед когорти призабутих, а для багатьох сучасників і зовсім незнаних імен у вітчизняному спорті, які своїми звитягами навічно вписані в історію міжнародного олімпійського руху, незаслужено опинилося ім’я вихідця з Прикарпаття Валерія Гасія (1949-2004). Слід нагадати, що наразі цей гандболіст залишається єдиним серед наших краян-олімпійців усіх часів, кому вдалося підкорити найвищу вершину, здобувши золото на Іграх 1976 р. в канадському Монреалі! Удвічі приємніше, що Гасій був одним з лідерів Радянської збірної з ручного м’яча на цих найпрестижніших змаганнях сучасності. Для прикладу, лише у фінальному поєдинку за золоті нагороди проти румунської дружини з 19 результативних атак колективу 6 у свій актив записав саме Валерій. А загалом на олімпійському турнірі в Монреалі, який був вже другим за ліком у спортивній кар’єрі уродженця Коломиї, він закинув у 5 матчах аж 25 м’ячів!
     Невдовзі після завершення того найуспішнішого для Валерія Гасія сезону 1976-го Оресту Олексишину трапилася нагода поспілкуватися з олімпійським чемпіоном та записати наступне інтерв’ю...

Останній гол лучника з "Пролому"

У добу гібридної війни в середовищі окремих вітчизняних спортсменів і функціонерів для виправдання своєї безхребетності не без підтримки «умиротворених» симпатиків час від часу виринає на поверхню лозунг про «спорт внє палітікі». При цьому дехто з них апелює до нашого минулого, коли спорт як явище, утверджуючись на українських просторах, буцімто не був настільки політизованим як тепер, а його дійові особи були ледь не аполітичними персонами. Чи так це?
Показовою відповіддю на це питання для таких політично безхребетних цілком може послугувати оповідь про життєву стезю українського спортовця зі Станиславова Едварда Урсакі. Тим більше, що подібних історій з життя мешканців Прикарпаття дотичних до світу спорту 30-х – 40-х років минулого віку можна навести з добрий десяток.
     Зауважимо, що серцевиною нашої розповіді про долю талановитого футболіста станиславівського «Пролому» Едварда Урсакі став матеріал його бесіди з Орестом Олексишиним. Символічно, що наведена нижче публікація їх розмови побачила світ буквально за кілька днів після ухвалення Акту проголошення незалежності України…

    

VІ турнір пам'яті Ореста Олексишина

8 грудня 2018 р. в Івано-Франківську відбувся VІ-й турнір Пам’яті президента Асоціації спортивних журналістів Прикарпаття Ореста Олексишина. Проведення таких турнірів започаткувала 2012-го Івано-Франківська обласна спілка журналістів і відтоді щорічного організовує їх.
     Напередодні змагань голова обласної спілки журналістів Лілія Боднарчук і відповідальний секретар Вікторія Плахта, працівниця ОТБ «Галичина» Наталія Храбатин поклали квіти на могилу Ореста Олексійовича, помолилися за упокій його душі.


(фото М. Мазура)

Спортивний центр "Буревісника"

У різний час з-під пера та мікрофону Ореста Олексишина з’явилося чимало матеріалів присвячених стану матеріально-технічної бази фізкультурно-спортивної галузі краю. У сьогоднішньому дописі пропонуємо згадати як розпочиналося спорудження одного з найкращих спорткомплексів Івано-Франківщини.


1980-ті рр.

Олег Базилевич : Критерій один – майстерність (інтерв'ю з легендою вітчизняного футболу)

Минулого тижня вітчизняний футбол втратив легендарного тренера і гравця Олега Базилевича. Тим, хто розуміється на грі мільйонів, не варто пояснювати значимість цієї Персони для історії нашого футболу. А для не надто посвячених зауважимо, що в першій половині 1970-х Базилевич був одним із тих, хто спільно з Лобановським писав модерну футбольну філософію, за допомогою якої перетворили скромне за тогочасними мірками київське «Динамо» в справжній європейськими спортивний бренд зі знаком якості.
     Зрозуміло, що були в життєписі фахівця не тільки тріумфальні, але й чорні сторінки. Чого варта, наприклад, вимушена відставка в кінці 1976 р. з тренерської лави рідного клубу, як своєрідний компроміс у жорсткому внутрікомандному конфлікті між гравцями «Динамо» і дуетом наставників Лобановський-Базилевич. Або ж жахлива авіакатастрофа через три роки в небі над Україною літака з гравцями вищолігового ташкентського «Пахтакора», очолюваного тоді Базилевичем (сам тренер дивом вцілів, бо через хворобу сина не полетів разом з підопічними тим фатальним рейсом)…
     Протягом 1992-1994 рр. Олег Базилевич очолював національну збірну України. То був один з найскладніших її періодів – доба інтеграції української федерації в міжнародні футбольні спілки та становлення нової команди за умов відчутного кадрового голоду. Стара гвардія динамівців, яка здобувала міжнародне визнання в другій половині 80-х, вже своє «відіграла», а кілька перспективних доморощених футболістів обрали кольори російської збірної.
     Волею долі так склалося, що обіймаючи пост головного тренера нашої збірної, Базилевич погодився на короткий час стати ще й консультантом тренерського штабу першолігового франківського «Прикарпаття» в ході підготовки команди до сезону 1993 р. І в результаті цієї співпраці за підсумками розіграшу прикарпатці пробилися в еліту вітчизняного футболу. Саме в ту пору Оресту Олексишину й пощастило взяти інтерв’ю в цього прославленого фахівця, яке публікуємо нижче...


Олег Базилевич (2-й ліворуч) після переможного матчу за суперкубок УЕФА між "Динамо" і "Баварією" (Київ, 1975 р.)

V турнір пам'яті Ореста Олексишина

16 грудня в Івано-Франківську відбувся вже п'ятий за ліком турнір пам’яті президента Асоціації спортивних журналістів Прикарпаття Ореста Олексишина.

фото Михайла Мазура

З опублікованого на ФБ

Фотоспогад про Ореста Олексишина...

Більше за посиланням : https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=849805475167665&id=100004146610234.

IV турнір пам'яті Ореста Олексишина

26 листопада 2016 р. на базі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу пройшов вже четвертий за ліком турнір присвячений пам’яті журналіста Ореста Олексишина. За повідомленням Івано-Франківської обласної організації НСЖУ, яка вчергове виступила головним організатором даного заходу-меморіалу, за призи позмагалися команди «Пресинг», «Сила слова», «Власкор», «ОТБ «Галичина» і «Бартка-медіа». До їх складу увійшли газетярі, телевізійники, радійники та представники інтернет-видань із Богородчан, Верховини, Надвірної, Яремчі, Городенки та Івано-Франківська.

Третій турнір пам'яті журналіста Ореста Олексишина

12 грудня 2015 року на майданчиках спорткомплексу ІФНТУНГ відбувся вже третій спортивний турнір серед журналістів, присвячений пам’яті Ореста Олексишина.Традиційним організатором виступила Івано-Франківська обласна організація спілки журналістів , а співорганізаторами - фізкультурно-спортивне товариство «Спартак» та управління молоді і спорту Івано-Франківської ОДА.

Один із сотень матчів

Ореста Олексишина згадують колеги по цеху...

 «Місяць тому відбулася знакова подія для спортивної журналістики Прикарпаття – турнір пам’яті директора програм ОТБ «Галичина», президента Асоціації спортивних журналістів області Ореста Олексишина. Визнаємо, ми втратили з поля зору цей меморіал і через змагальну текучку, і, звісно, через перші кроки порталу, коли за всім просто неможливо встигнути. Тим часом, Орест Олексійович багато років був, без перебільшення, брендом футбольної журналістики Івано-Франківщини, його прямі телерепортажі досі відлунюються в пам’яті, як тільки згадка повертає до славних часів головної команди краю. Не раз виринають вищолігові поєдинки на «Електроні» (тепер «Наука»), де Олексишин коментував в оточенні багатьох колег з інших медіа. Лагідний голос, який ніколи не переходив на фальцет а-ля Циганик, а головне – точні, виважені фрази, нічого зайвого, максимальна інформація про хід подій на полі. Серед численних матчів як не згадати ось цей, майже двадцятилітньої давнини... 

Другий турнір пам'яті журналіста Ореста Олексишина

18 жовтня 2014 р. в обласному центрі Прикарпаття відбувся ІІ-ий турнір серед журналістів Івано-Франківщини, присвячений пам'яті директора програм ОТБ «Галичина», президента Асоціації спортивних журналістів області Ореста Олексишина. Турнір організувала обласна організація НСЖУ за сприяння Прикарпатського факультету Академіі внутрішніх справ, відділення НОК України, управління молоді і спорту облдержадмінстраціі та обласної організації ФСТ «Спартак»...