Перший рекорд на арені «Олімпу»

На початку останньої третини ХХ ст., незважаючи на переможні реляції тогочасних радянських партійних і господарських функціонерів щодо грандіозних перетворень у всіх ділянках життя в західному регіоні України, фізкультурно-спортивна галузь Прикарпаття продовжувала відчувати помітний інфраструктурний голод. Навіть у тому ж обласному центрі краю –  Івано-Франківську, майже після трьох десятків років свого хазяйнування нова влада не могла ще по-великому рахунку похвалитися хоча би одним серйозним спортивним об’єктом, спорудженим нею в місті з нуля. Водночас місцеві любителі фізичної культури, юні спортсмени та «спортсмени-майстри» були вимушені для своїх занять, тренувань і змагань з року в рік користатися спадком старого «буржуазного» режиму – стадіонами, залами і навіть перепрофільованими приміщеннями культових споруд, що закладалися у місті ще за Австрії та Польщі...

     Першим кроком у подоланні кричущого інфраструктурного голоду стало спорудження у першій половині 70-х років на базі тогочасного Івано-Франківського технікуму фізичної культури критого плавального басейну і манежу для легкої атлетики та спортігор. За кілька років своєрідну естафету на шляху вдосконалення власної матеріально-технічної бази у своїх молодших за рангом колег перейняли освітяни Інституту нафти і газу, заклавши фундамент потужного вузівського спорткомплексу.
     Та поміж цими двома подіями на карті спортивних споруд Івано-Франківська наприкінці 1977 р. було зроблено й ще одну важливу позначку. Про неї більше у журналістському репортажі тих часів Ореста Олексишина…
 
      «Івано-франківські будівельники на фініші ювілейного року зробили спортсменам чудовий подарунок. На вулиці Чекістів виріс із скла й залізобетону комплекс «Олімп», що стане центром нової, двадцять п’ятої у нашій області, дитячо-юнацької спортивної школи. У просторому спеціалізованому залі (42х18 м), де встановлено відразу три килими, будуть готувати борців вільного  і класичного стилю, самбістів і дзюдоїстів. Через кілька днів перед плавцями відчинить свої двері 25-метровий басейн на шість доріжок. Ще один зал віддано у розпорядження шахістів.
     …Минулої п’ятниці трибуни спеціалізованого борцівського залу були переповнені. Сотні любителів спорту прийшли сюди, щоб не лише розділити радість новоселів. Цього дня тут стартував VІІІ всесоюзний турнір з вільної боротьби, присвячений пам’яті двічі героя Радянського Союзу С. А. Ковпака.
     Під час урочистого відкриття змагань  івано-франківців і гостей тепло привітали перший заступник голови міськвиконкому О. М. Янкевич, тренер Спорткомітету СРСР, майстер спорту міжнародного класу Ш. Т. Невретдінов, піонери міста. Дівчата в українських національних костюмах піднесли учасникам турніру традиційний хліб-сіль.
     Цьогорічний меморіал легендарного партизанського командира виявився рекордним за масовістю серед всесоюзних змагань такого рангу. 420 атлетів делегували в Івано-Франківськ спортивні товариства, відомства і клуби Російської Федерації, України, Казахстану, Узбекистану, Білорусії, Грузії, Вірменії, Литви, Латвії, Молдавії, Туркменії, Москви і Ленінграда. Найскладнішим був шлях до п’єдесталу пошани для борців вагових категорій до 62, 68, 74, 82 кілограмів, у кожній з яких на медалі претендувало понад шістдесят спортсменів. Іншими словами, переможці та призери протягом трьох днів мали вийти на килим шість-сім разів і навіть більше…
     «Золотими» лауреатами турніру стали борці, які володіють не лише високою технікою, але й бійцівськими якостями, відмінно підготовлені фізично. Ось їх імена у порядку вагових категорій: А. Павлів («Динамо», Львів), В. Горбунов («Авангард», Івано-Франківськ), С. Пастернак («Динамо», Львів), Н. Хатуєв («Буревісник», Карачаєвськ), М. Ростомашвілі («Динамо», Тбілісі), В. Дудар («Колос», Тернопіль), В. Кравець («Динамо», Херсон), В. Богуславський («Буревісник», Москва), В. Александренко («Буревісник», Київ), О. Галян («Буревісник», Єреван). Ще шість наших земляків піднялися на п’єдестал пошани. Срібними медалями нагороджені івано-франківці С. Стицюк («Буревісник»), В. Новиков («Авангард») і коломийчанин В. Романчук («Авангард»), бронзовими – спартаківець П. Дзундза та студент інституту нафти і газу Л. Стасюк з обласного центру і калуський авнгардівець М. Пукіш. Усі переможці та призери здобули бали для виконання норми майстра спорту.
     
       Після того, як було опущено прапор турніру, ми взяли два інтерв’ю.
       А. Р. КРУЗІТІС, працівник спорт комбінату ризького заводу «ВЕФ», арбітр всесоюзної категорії:
      – За 25 років діяльності у ролі судді мені пощастило відвідати всі союзні республіки, обслуговувати змагання різного масштабу. І скажу без перебільшення, всі ми, борці, тренери та арбітри, які побували в «Олімпі», щиро заздримо прикарпатцям. Спеціалізовані зали з трьома стаціонарними килимами у нашій країні можна порахувати на пальцях однієї руки. Гостинним господарям нового комплексу хочемо побажати найефективніше використати такі сприятливі умови для розвитку всіх видів спортивної боротьби.
     
      П. Т. ПЕРЕТА, голова Івано-Франківської обласної федерації боротьби, майстер спорту:
     – Ключі від найбільшої арени «Олімпу» не випадково передано борцям. Їхні види спорту завоювали широку популярність на Прикарпатті, про що красномовно свідчать успіхи команд нашої області на VІ літній Спартакіаді України, республіканських іграх молоді і традиційному турнірі, який щойно фінішував. Тепер, природно, вимоги до тренерів з боротьби зростуть ще більше. І, на мою думку, адміністрації нової ДЮСШ та її безпосередньому господареві – обласному спорткомітету варто, передусім, по-діловому вирішити питання добору кадрів. З юними спортсменами повинні працювати кваліфіковані, досвідчені спеціалісти. Лише тоді «Олімп» виправдає своє високе призначення».

О. Олексишин
(газета "Прикарпатська правда" від 6 грудня 1977 р.)

Спортивне новосілля в стінах «Олімпу» – Всесоюзний турнір з вільної боротьби пам’яті Сидора Ковпака (фото М. Вольнова, 2 грудня 1977 р.)


Пам'ятний значок з традиційного Всесоюзного турніру з вільної боротьби пам’яті Сидора Ковпака


Майстер спорту з боротьби, колишній голова Івано-Франківської обласної федерації боротьби та багаторічний голова облспорткомітету Пилип Перета (фото з архіву родини Перетів, 1950-ті рр.)


На тенісних кортах «Олімпу» (фото Т. Яковина, друга пол. 1990-х)


Орест Олексишин на юнацькому турнірі з тенісу на кортах «Олімпу» (фото Т. Яковина, друга пол. 1990-х)

Спорткомплекс «Олімп» (фото Т. Яковина, друга пол. 1990-х)