За 50 літ багато води збігло в стрімкій Бистриці, декотрі з головних дійових осіб тієї боксерської команди Івано-Франківської області на жаль відійшли у вічність, чимало чого призабулося. Услід за тим дніпровським тріумфом наших майстрів кулачного бою прийшли подальші перемоги, і часом ще вагоміші, від них самих та їх наступників. Але від цього та, припорошена часом, піввікова звитяга не стала менш значущою і з висоти пройдених прикарпатським боксом літ сьогодні також заслуговує на окрему ретроспективну згадку.
Всередині 70-х свою журналістську руку на пульсі актуальних подій, пов’язаних з підготовкою та участю івано-франківських боксерів у змаганнях VІ літньої Спартакіади України, уважно тримав Орест Олексишин. І про всі перипетії на рингу та довкола нього оперативно інформував прихильників спорту в краї. Відтак нижче пропонуємо дві публікації його авторства. У першій з них – передтурнірна бесіда журналіста зі знаним українським спеціалістом з боксу Олександром Скрипником. Саме він у ті роки закладав в області фундамент своєрідного локального спортивного феномену, з часом іменованого вітчизняними фахівцями цього виду спорту прикарпатською школою боксу. В другій – власне подробиці виступу іванофранківців на самій спартакіаді…
Боксерський поєдинок VІ літньої Спартакіади України (Дніпропетровськ, січень 1975 р.; фото Г. Шевченка)СЕКУНДАНТИ, ЗА РИНГ!
«Ця
команда судді, добре знайома боксерам, пролунає через тиждень у
Дніпропетровську, який обрано місцем фінального турніру VI літньої
Спартакіади України. Готується до наступних поєдинків і збірна нашої
області. Ось що розповів її старший тренер О. С. Скрипник:При кожній нагоді нам не забувають натякнути про минулу спартакіаду, з якої боксери привезли тільки «бублики». Не хочу запевнити, що цього разу повернемося з колекціями нагород найвищого гатунку. Адже всякі прогнози в боксі – справа дуже непевна. Якщо, скажімо, баскетболісти чи волейболісти, знаючи наперед своїх суперників по підгрупі, можуть обрати певну тактику, точно поділити сили, то спортивна доля майстрів шкіряної рукавички значною мірою залежить від жеребкування, і часто уже після першого невдалого бою вони стають звичайними глядачами.
І все-таки протягом останніх трьох років наші боксери не тупцювали на місці. Насамперед вдалося, долаючи численні перешкоди, обладнати спеціалізований зал y будинку фізкультури «Авангарду». Після цього Івано-Франківськ дістав можливість запросити такі турніри, як чемпіонат Збройних Сил, першість України. Зріс авторитет традиційних змагань, присвячених пам'яті двічі Героя Радянського Союзу С. А. Ковпака. Як наслідок, розширилася географія боксу на Прикарпатті. Цей вид спорту сьогодні культивують «Авангард», «Буревісник», «Спартак». І не лише в обласному центрі, але й у Калуші, Коломиї...
Характерний факт, у теперішній команді тільки двом боксерам – викладачу інституту нафти і газу Леоніду Ковтуну і працівникові гарнізонного Будинку офіцерів Іллі Шовкалюку вже більш як по двадцять п'ять. Інші виросли буквально на очах, їм по дев'ятнадцять–двадцять два роки. А наймолодшому, Миколі Цихотському, минуло сімнадцять. Зрозуміло, з яким хвилюванням і нетерпінням молоді спортсмени чекають виходу на ринг Спартакіади.
План підготовки команди був напруженим. Кожен кандидат – а на 11 місць у збірній претендували 26 чоловік – мав індивідуальне завдання на цілий рік. На Спартакіаду поїдуть ті, хто виконав намічене і у спортивній боротьбі завоював право називатися першим номером у своїй ваговій категорії. Особливо успішно пройшов крізь усі випробування студент інституту нафти і газу Юрій Богданов – фіналіст міжнародних турнірів у Болгарії та Монголії, переможець молодіжної першості республіки серед боксерів другої щонайлегшої ваги. На цих же змаганнях Сергій Мізюкін (важка вага) став срібним призером, а Ярослав Тимчук (напівважка вага) – бронзовим. Команда області посіла шосте місце.
Завершальним етапом підготовки була участь окремих наших боксерів у матчевій зустрічі збірних України, Узбекистану і Вірменії, що проходила минулого тижня в Івано-Франківську. Немало повчального винесли для себе з цих поєдинків також і їхні товариші по команді, яким не довелося «попрацювати» на рингу.
Наприкінці скажу, що за останніх шість місяців ми вдруге їдемо до Дніпропетровська. Всесоюзний меморіал пам’яті Героя Радянського Союзу Олександра Матросова був для нас своєрідною розвідкою. Тепер – бій, в якому марно сподіватися на легку перемогу. Такий суворий закон спартакіади».
Інтерв’ю взяв Орест Олексишин
(«Прикарпатська правда» від 4 січня 1975 року)
***(«Прикарпатська правда» від 4 січня 1975 року)
МЕДАЛІ НАЙВИЩОЇ ПРОБИ ЗАВОЮВАЛИ БОКСЕРИ ІВАНО-ФРАНКІВЩИНИ
«Вісім
днів у Палаці культури машинобудівників Дніпропетровська тривали
поєдинки боксерів за програмою VІ літньої Спартакіади України.
Характерними рисами фінального турніру стали розширення географії
представництва чемпіонів і призерів, сміливий наступ молоді на позиції
ветеранів. І слід відзначити, що до цих приємних змін у значній мірі
причетні майстри шкіряної рукавички з нашої області.Звичайно, найбільше надій покладали на другокурсника інституту нафти і газу Юрія Богданова, майстерність якого зростає від змагань до змагань. Цього року він також упевнено, хоч і не без труднощів, торував собі шлях до п'єдесталу пошани. У півфіналі змусив скласти зброю випробуваного боксера Геннадія Покидаєва з Чернігівщини. А ще серйознішого суперника мав наш земляк в останній день. Рідко на змаганнях високого рангу в фінальному двобої сходяться спортсмени з віковою різницею до п'ятнадцяти літ. У другій щонайлегшій вазі (до 51 кг) 34-річний Богдан Левицький з Миколаєва, за плечима якого – перемоги на двох чемпіонатах республіки, десяти всесоюзних турнірах, відразу ж почав тіснити до канатів рингу 19-річного Юрія Богданова. Та минала хвилина за хвилиною, а Левицькому ніяк не вдавалося спіймати свого суперника на точний і сильний удар. He бажаючи бути мішенню, Богданов швидко пересувався і, контратакуючи, набирав очки.
Протягом усіх трьох раундів точилася цікава боротьба прихильників протилежних тактичних задумів. Коли ж пролунав удар гонга на закінчення поєдинку, виявилося, що Юрій Богданов і його тренер Олександр Семенович Скрипник обрали ефективніший засіб для досягнення перемоги.
Золота медаль Богданова – перша за час виступів боксерів області на літніх спартакіадах України. Але минулої неділі вона не була останньою. Вслід за Богдановим на найвищу сходинку п'єдесталу пошани піднявся інструктор обласної ради ДСТ «Авангард» Володимир Любомудров. У завершальних поєдинках йому протистояли боксери Києва. Спочатку Любомудров виграв у чемпіона СРСР серед юніорів Віктора Рощина з першої столичної команди. А в фіналі судді віддали перевагу іванофранківцю після бою з Валерієм Климчуком, який представляв у вазі до 75 кг другу київську команду.
Ще одну нагороду – бронзову – завоював авангардівець Євген Авилкін. Він у півфіналі поступився донецькому боксеру Віктору Бабуцькому, чемпіону в найлегшій вазі (до 54 кг)».
Орест Олексишин
(«Прикарпатська правда» від 21 січня 1975 року)
***(«Прикарпатська правда» від 21 січня 1975 року)
Р. S. Наприкінці зазначимо, що в фінальних змаганнях всеукраїнської Спартакіади з боксу в Дніпропетровську впродовж 12-19 січня 1975 р. взяло участь 26 команд, представлених 224 учасниками. У загальнокомандному заліку спортсмени Івано-Франківщини посіли досить високе для себе 7-е місце. Випередили їх тільки репрезентанти таких визнаних осередків українського боксу, як Донеччина, Київщина (дві дружини), Львівщина, Одещина та Дніпропетровщина. Водночас, заради справедливості, відмітимо, що шлях до спартакіадного Олімпу обом золотим медалістам-прикарпатцям суттєво полегшила відсутність у турнірі в їхніх категоріях перших номерів зі списку кращих боксерів не лише республіки, а й Союзу. Йдеться про чинних тоді чемпіонів континентальної та бронзових призерів світової першостей донеччанина Владислава Засипка (вага до 51 кг) та ждановця Анатолія Климанова (вага до 75 кг). В ті ж календарні строки вони були залучені до лав союзної збірної для участі в матчевій зустрічі проти національної команди США.
Описаною подією відповідальні випробування та серйозні досягнення на рингу для івано-франківських боксерів в 1975-му не закінчилися. Та це вже тема для окремої розповіді. З нею при нагоді поділимося на сторінках цього блогу трохи згодом.
Золоті медалісти VІ літньої Спартакіади з Прикарпаття (1975)
Наставник команди Івано-Франківської обл. на VІ літній Спартакіаді України, Заслужений тренер України та Молдови з боксу Олександр Скрипник (2019 р.; фото інтернет-видання «Полтавщина»)
Зразок спортивної фалеристики, присвяченої боксерському турніру VІ літньої Спартакіади (фото розміщене виключно в інформаційно-дослідницьких цілях)
Зразок спортивної фалеристики, присвяченої боксерському турніру VІ літньої Спартакіади
Немає коментарів:
Дописати коментар