Перша спеціалізована ДЮСШ з футболу на Прикарпатті

Коли 45 років тому, у січні 1976-го, на базі нечисельних груп футбольної підготовки при команді першої союзної ліги івано-франківського «Спартака» створювалася перша на той час в області спеціалізована школа олімпійського резерву, це стало неабиякою подією у спортивному житті краю. Через п’ять років у результаті передачі команди майстрів разом зі спортшколою на баланс місцевого заводу «Позитрон» обидві змінили свою назву на «Прикарпаття». Слід зауважити, що за час своєї роботи в останній чверті минулого століття тренери СДЮСШОР «Спартак» / «Прикарпаття» спільно з підопічними ставали переможцями першостей всесоюзних спорттовариств «Спартак» і «Зеніт», а також неодноразово тріумфували у чемпіонатах України. Серед інших, ця школа дала путівку у світ професійного футболу таким знаним і поза межами Івано-Франківщини майстрам шкіряного м’яча, як Ярославу Думанському, Ігорю та Миколі Юрченкам, Валентину Москвіну, Василю Гуменяку, Миколі Волосянку, Петру Русаку, Олегу Рипану, Анатолію Редушку, Василю Тофану. У різний час азам спортивної майстерності кілька поколінь юних футболістів краю тут навчали: Мирослав Думанський, Степан Рибак, Юрій Шайкін, Борис Пазухін, Іван Краснецький, Річард Гуцуляк, Ярослав Притула, Петро Кушлик, Тарас Белей, Степан Балан, Михайло Гнатишин, Віктор Козін, Володимир Мельниченко, Микола Пристай, Михайло Мойсей, Валерій Голубцов, Ярослав Павліський, Віктор Поптанич…
      Чималою мірою основні віхи з історії СДЮСШОР «Спартак» / «Прикарпаття» можна відслідкувати із журналістських матеріалів різних років авторства Ореста Олексишина. У них він висвітлював не лише перемоги і успіхи шкільних наставників та їхніх учнів, але й робочі будні та проблеми з життя навчального закладу. Сьогодні ж запропонуємо вашій увазі публікацію 1976 року, у якій Орест Олексишин розповів про перші кроки футбольної СДЮСШОР у Івано-Франківську…

Етап Кубка Європи зі сноубордингу в Буковелі (19.02.2011)

Майже після річної паузи поновлюємо публікацію архівних матеріалів з телевізійного творчого спадку Ореста Олексишина. Сьогодні згадаємо як десять років тому карпатський Буковель уперше приймав у себе один з етапів Кубка Європи зі сноубордингу...

 

Перший рекорд на арені «Олімпу»

На початку останньої третини ХХ ст., незважаючи на переможні реляції тогочасних радянських партійних і господарських функціонерів щодо грандіозних перетворень у всіх ділянках життя в західному регіоні України, фізкультурно-спортивна галузь Прикарпаття продовжувала відчувати помітний інфраструктурний голод. Навіть у тому ж обласному центрі краю –  Івано-Франківську, майже після трьох десятків років свого хазяйнування нова влада не могла ще по-великому рахунку похвалитися хоча би одним серйозним спортивним об’єктом, спорудженим нею в місті з нуля. Водночас місцеві любителі фізичної культури, юні спортсмени та «спортсмени-майстри» були вимушені для своїх занять, тренувань і змагань з року в рік користатися спадком старого «буржуазного» режиму – стадіонами, залами і навіть перепрофільованими приміщеннями культових споруд, що закладалися у місті ще за Австрії та Польщі...

Золоті вершини івано-франківського «Спартака». Рік 1972-й: «Спартак» – у першій лізі!

Завершальним акордом у циклі ретроспективних розповідей Ореста Олексишина про найвищі вершини, підкорені футболістами івано-франківського «Спартака», стане публікація про тріумфальний виступ команди у 1972 р. У порівнянні з попередніми поважними здобутками 1955-го і 1969-го тепер прикарпатці, ставши найкращими в першості республіки, зуміли ще й у стикових матчах здобути для рідного краю престижну путівку до другого за силою дивізіону радянського футболу…


«Спартак» (Івано-Франківськ) зразка 1972 р.
На знимці (зліва направо): верхній ряд – В. Лукашенко (головний тренер) , П. Кушлик, С. Рибак, П. Кобичек, В. Воронюк, Б. Горичок, В. Козін, О. Кольцов (тренер), В. Голубцов, С. Чопей, І. Волик, А. Бойко, Б. Лангбурд (адміністратор), В. Городянко, Я. Борисов (начальник команди); середній ряд – О. Мартиненко, Я. Павліський, О. Кузнецов, Ю. Іванов, В. Кутін, В. Аністратов, М. Гнатишин; нижній ряд – Т. Белей, М. Костюк.

Крізь «залізну завісу» на Землю своїх предків

Майже три десятиліття тому, в останній декаді червня 1991 р., чимало мешканців західноукраїнських міст і містечок стали свідками справді неординарної спортивної події, про яку ще кілька років тому не могло й бути мови. На Землю своїх батьків  висадився спортивний десант з американського континенту. Збірні Української Спортової Централі Америки і Канади (УСЦАК) з футболу, волейболу, тенісу, плавання і шахів чисельністю близько 120 спортсменів відбули направду історичне турне по Галичині, Волині та Закарпатті, приурочене святкуванню 80-річного ювілею СТ «Україна». Окрім них, в цій поїздці взяло участь ще до трьох сотень діаспорян, членів родин безпосередніх учасників акції та інших симпатиків спортивного руху.
     Сам факт приїзду такої численної делегації УСЦАК викликав помітний ажіотаж і на Прикарпатті, на аренах якого святкові імпрези відбулися протягом двох днів – 26-27 червня. З огляду на те, що Івано-Франківська область тривалий час перебувала у статусі «закритої» території, куди доступ іноземних делегацій, у тому числі спортивних, внаслідок розташування там стратегічних військових баз і підприємств військово-промислового комплексу був вкрай обмеженим, така офіційна зустріч зі своїми заокеанськими братами по крові була з розряду надзвичайних.
     Зрозуміло, що не міг не побувати в епіцентрі цього культурно-національного дійства і Орест Олексишин – на той час журналіст першої демократичної газети краю «Галичина». Враження від побаченого він виклав у своїй статті «Будьмо знайомі, «Містер Ч.»!», яку й публікуємо нижче…


     

Золоті вершини івано-франківського «Спартака». Рік 1969-й: орієнтуючись на власні резерви

У одному з попередніх дописів ми розпочали публікацію серії матеріалів Ореста Олексишина, присвячених найбільш пам’ятним сторінкам футбольного минулого івано-франківського «Спартака». Сьогодні пригадаємо як спартаківці торували свій шлях до золотих нагород у першості серед вітчизняних колективів-майстрів класу «Б» в сезоні 1969 р.


«Спартак» Івано-Франківськ (1969 р.)

Біля витоків станіславського «Спартака» – перші матчі, перші голи

У другій половині ХХ ст. своєрідною спортивною візиткою Івано-Франківщини (Станіславщини) на всесоюзній та республіканській аренах кілька десятиліть поспіль були футболісти «Спартака» з обласного центру. Як не дивно, але в історії цього самобутнього колективу і дотепер зустрічаються окремі «білі плями». Особливо це стосується перших років становлення футбольної дружини. Тривалий час місцеві спортивні функціонери, журналісти, вболівальники передовсім акцентували увагу на висвітленні і популяризації клубного минулого спартаківців, починаючи з періоду набуття ними статусу команди майстрів у середині 1950-х. І тільки в останнє десятиліття минулого віку у колі всіх зацікавлених осіб на шпальтах івано-франківських пресових видань пожвавилася дискусія довкола проблеми дослідження витоків футбольного «Спартака», зокрема, встановлення року його заснування і дати проведення прем’єрного поєдинку. Тож у цьому дописі спробуємо систематизувати відповідні матеріали з даного питання, у тому числі й скупу інформацію з сторінок прикарпатських часописів 1940-х років. Тим паче, історичний календар минулого спонукає нас не відкладати цю справу в шухляду. Адже цьогоріч виповнюються 80 літ з часу створення станіславського «Спартака», а у день, коли публікується даний допис, – 21 квітня, футболісти-спартаківці провели свій перший, задокументований у пресі матч.

Міжнародний мотокрос на Вовчинецьких горбах (1969 р.)

Золоті вершини івано-франківського «Спартака». Рік 1955-й: з другої спроби у чемпіони

Цієї весни виповнюється 80-та річниця з дня появи на спортивній мапі України футбольного клубу «Спартак» (Станіслав / Івано-Франківськ). За весь час існування в багатій історії спартаківців було все – злети і падіння, безбарвні сезони і вимушена зміна назви команди у 80-х. Та для симпатиків цього самобутнього колективу різних поколінь найбільш цінними і пам’ятними, мабуть, є миттєвості, коли прикарпатці підкорювали найвищі вершини республіканських першостей та добивалися поважних змагальних успіхів на всесоюзній арені.
     Свого часу на зорі Незалежності на сторінках місцевої преси з’явився цикл матеріалів авторства Ореста Олексишина, присвячених найбільшим звитягам футболістів «Спартака» в його клубній історії. Тож цим дописом започатковуємо їх публікацію у нашому блозі, аби не лише згадати ті часи, але й віддати шану творцям тих славних перемог прикарпатського футболу...


«Спартак» Станіслав (1955 р.)