Важка дорога на Олімп

Серед когорти призабутих, а для багатьох сучасників і зовсім незнаних імен у вітчизняному спорті, які своїми звитягами навічно вписані в історію міжнародного олімпійського руху, незаслужено опинилося ім’я вихідця з Прикарпаття Валерія Гасія (1949-2004). Слід нагадати, що наразі цей гандболіст залишається єдиним серед наших краян-олімпійців усіх часів, кому вдалося підкорити найвищу вершину, здобувши золото на Іграх 1976 р. в канадському Монреалі! Удвічі приємніше, що Гасій був одним з лідерів Радянської збірної з ручного м’яча на цих найпрестижніших змаганнях сучасності. Для прикладу, лише у фінальному поєдинку за золоті нагороди проти румунської дружини з 19 результативних атак колективу 6 у свій актив записав саме Валерій. А загалом на олімпійському турнірі в Монреалі, який був вже другим за ліком у спортивній кар’єрі уродженця Коломиї, він закинув у 5 матчах аж 25 м’ячів!
     Невдовзі після завершення того найуспішнішого для Валерія Гасія сезону 1976-го Оресту Олексишину трапилася нагода поспілкуватися з олімпійським чемпіоном та записати наступне інтерв’ю...

Останній гол лучника з "Пролому"

У добу гібридної війни в середовищі окремих вітчизняних спортсменів і функціонерів для виправдання своєї безхребетності не без підтримки «умиротворених» симпатиків час від часу виринає на поверхню лозунг про «спорт внє палітікі». При цьому дехто з них апелює до нашого минулого, коли спорт як явище, утверджуючись на українських просторах, буцімто не був настільки політизованим як тепер, а його дійові особи були ледь не аполітичними персонами. Чи так це?
Показовою відповіддю на це питання для таких політично безхребетних цілком може послугувати оповідь про життєву стезю українського спортовця зі Станиславова Едварда Урсакі. Тим більше, що подібних історій з життя мешканців Прикарпаття дотичних до світу спорту 30-х – 40-х років минулого віку можна навести з добрий десяток.
     Зауважимо, що серцевиною нашої розповіді про долю талановитого футболіста станиславівського «Пролому» Едварда Урсакі став матеріал його бесіди з Орестом Олексишиним. Символічно, що наведена нижче публікація їх розмови побачила світ буквально за кілька днів після ухвалення Акту проголошення незалежності України…

    

Обласна телевізія Прикарпаття про VІ турнір пам'яті Ореста Олексишина

Попередній допис з матеріалами про перебіг турніру-меморіалу Ореста Олексишина доповнюємо відповідними відеосюжетами підготовленими телевізійними каналами Івано-Франківщини...

VІ турнір пам'яті Ореста Олексишина

8 грудня 2018 р. в Івано-Франківську відбувся VІ-й турнір Пам’яті президента Асоціації спортивних журналістів Прикарпаття Ореста Олексишина. Проведення таких турнірів започаткувала 2012-го Івано-Франківська обласна спілка журналістів і відтоді щорічного організовує їх.
     Напередодні змагань голова обласної спілки журналістів Лілія Боднарчук і відповідальний секретар Вікторія Плахта, працівниця ОТБ «Галичина» Наталія Храбатин поклали квіти на могилу Ореста Олексійовича, помолилися за упокій його душі.


(фото М. Мазура)

Спортивний центр "Буревісника"

У різний час з-під пера та мікрофону Ореста Олексишина з’явилося чимало матеріалів присвячених стану матеріально-технічної бази фізкультурно-спортивної галузі краю. У сьогоднішньому дописі пропонуємо згадати як розпочиналося спорудження одного з найкращих спорткомплексів Івано-Франківщини.


1980-ті рр.

Олег Базилевич : Критерій один – майстерність (інтерв'ю з легендою вітчизняного футболу)

Минулого тижня вітчизняний футбол втратив легендарного тренера і гравця Олега Базилевича. Тим, хто розуміється на грі мільйонів, не варто пояснювати значимість цієї Персони для історії нашого футболу. А для не надто посвячених зауважимо, що в першій половині 1970-х Базилевич був одним із тих, хто спільно з Лобановським писав модерну футбольну філософію, за допомогою якої перетворили скромне за тогочасними мірками київське «Динамо» в справжній європейськими спортивний бренд зі знаком якості.
     Зрозуміло, що були в життєписі фахівця не тільки тріумфальні, але й чорні сторінки. Чого варта, наприклад, вимушена відставка в кінці 1976 р. з тренерської лави рідного клубу, як своєрідний компроміс у жорсткому внутрікомандному конфлікті між гравцями «Динамо» і дуетом наставників Лобановський-Базилевич. Або ж жахлива авіакатастрофа через три роки в небі над Україною літака з гравцями вищолігового ташкентського «Пахтакора», очолюваного тоді Базилевичем (сам тренер дивом вцілів, бо через хворобу сина не полетів разом з підопічними тим фатальним рейсом)…
     Протягом 1992-1994 рр. Олег Базилевич очолював національну збірну України. То був один з найскладніших її періодів – доба інтеграції української федерації в міжнародні футбольні спілки та становлення нової команди за умов відчутного кадрового голоду. Стара гвардія динамівців, яка здобувала міжнародне визнання в другій половині 80-х, вже своє «відіграла», а кілька перспективних доморощених футболістів обрали кольори російської збірної.
     Волею долі так склалося, що обіймаючи пост головного тренера нашої збірної, Базилевич погодився на короткий час стати ще й консультантом тренерського штабу першолігового франківського «Прикарпаття» в ході підготовки команди до сезону 1993 р. І в результаті цієї співпраці за підсумками розіграшу прикарпатці пробилися в еліту вітчизняного футболу. Саме в ту пору Оресту Олексишину й пощастило взяти інтерв’ю в цього прославленого фахівця, яке публікуємо нижче...


Олег Базилевич (2-й ліворуч) після переможного матчу за суперкубок УЕФА між "Динамо" і "Баварією" (Київ, 1975 р.)

Підготовка футбольного резерву в обласному центрі Прикарпаття (2009 р.)

Добра традиція

Починаючи з 2007 р., з ініціативи НСЖУ вітчизняні медійники кожної третьої п’ятниці вересня відзначають День пам’яті українських журналістів. З цієї нагоди представники журналістської спільноти Івано-Франківщини разом зі студентами факультету журналістики ПНУ ім. Василя Стефаника щороку збираються на території Клубовецького лісництва, аби поіменно згадати колишніх колег по цеху, які самовіддано служили своїм читачам, глядачам і слухачам. Саме там в 2010 р. було закладено символічну Алею пам'яті найкращих журналістів Прикарпаття. Серед інших достойних професіоналів пера і мікрофона власне місце на Алеї знайшло й ім'я Ореста Олексишина...

   фото з сайту kluedu.if.ua

Боксерська Африка стала ближчою

Цим дописом розпочнемо публікацію серії матеріалів, які увібрали в себе творчий спадок Ореста Олексишина як телевізійного журналіста. У даному відеосюжеті для івано-франківського ОТБ «Галичина» автор висвітлює перипетії товариської матчевої зустрічі з боксу між збірними України та Марокко, яка відбулася 2 жовтня 2010 р. в обласному центрі Прикарпаття.